Четатя-Албе (жудець)
Жуде́ць Чета́тя-А́лбе — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства на півдні Бессарабії 1925—1938 років зі столицею у Білгороді-Дністровському. Існував також у 1941—1944 роках у дещо зменшеному вигляді (у зв'язку з переданням його частини до складу жудеця Кілія). Історія.JPG)  1918 року в рамках створення Великої Румунії румунські війська захопили Буджак. На частині цієї території, приблизно у межах колишнього Аккерманського повіту Російської імперії, було створено жудець Четатя-Албе (за румунським відповідником турецької назви адміністративного центру Аккерман). Межував із жудецем Кагул на заході, Тягиня — на півночі, Ізмаїл — на півдні, з Радянським Союзом — на сході та Чорним морем — на південному сході. Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року жудець об’єднали з жудецями Лепушна, Орхей і Тягиня, утворивши таким чином Цинут Ністру. Нині територія жудеця входить до складу Одеської області України. Адміністративно-територіальний поділСпочатку жудець мав у своєму складі шість районів (рум. plăși): З 1938 року він включав уже вісім плас (претур):[1]
НаселенняЗа даними перепису 1930 року, населення повіту становило 341 176 осіб, із них 20,9 % болгар, 20,5 % українців, 18,5 % румунів, 17,3 % росіян, 16,3 % бессарабських німців, 3,3 % євреїв, 2,3 % гагаузів, 0,1 % вірмен. За релігійною належністю населення складалося з 79% православних, другими за кількістю були лютерани, третіми — юдеї.
Див. такожПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Четатя-Албе (жудець)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
