Четвертий чоловік (фільм)

Четвертий чоловік нід. De vierde man  Оригінальний постер до фільму Жанр драма, трилер Режисер Пол Верговен Продюсер Роб Гаувер Сценарист Герард Сутеман На основі «Четвертий чоловік» Герарда Реве У головних ролях Єрун Краббе Рене Саутендейк Том Гоффман Оператор Ян де Бонт Композитор Лоек Діккер Кінокомпанія • Rob Houwer Productions • Verenigde Nederlandsche Filmcompagnie Дистриб'ютор International Spectrafilm Тривалість 102 хв. Мова нідерландська Країна  Нідерланди Рік 1983 Дата виходу 24 березня 1983 IMDb ID 0086543  Рейтинг IMDb:  Четвертий чоловік у Вікісховищі  Додаткові характеристики Формат плівки 35 мм (Kodak) Співвідношення 1,66 : 1 Колір кольоровий Звук моно

«Четвертий чоловік» (нід. De vierde man) — нідерландський фільм-трилер 1983 року, поставлений режисером Полом Верговеном за однойменним романом Герарда Реве. Фільм був висунутий претендентом від Нідерландів у номінацію «За найкращий іноземний фільм» на 56-у церемонію вручення премії «Оскар», але до короткого списку номінантів не потрапив.^[1]

Відомий письменник Герард Реві — бісексуал, суперечливий, має алкоголізм і нав'язливі ідеї, але вважає себе при цьому переконаним католиком. У його книгах вигадка тісно переплітається з реальністю, так що іноді навіть сам автор не може достеменно сказати: що саме він придумав, а що сталося насправді.

Поїхавши одного разу на запрошення літературного клубу до Вліссінгена, на вокзалі Амстердаму Герард відчуває непереборний потяг до чоловіка, якого він випадково зустрів на пероні. У клубі письменник представлений Крістіні Галсслаг, заможній, молодій, але вже тричі овдовілій пані, що працює у власній перукарні. Легко зійшовшись, цією ж ночі вони вступають в інтимні стосунки. На ранок Реві випадково помічає світлину близького друга Крістіни, Германа, й упізнає в ньому пасажира з амстердамського вокзалу. Попри застережні видіння, захоплений пристрастю, він домагається знайомства з Германом. Реві знаходить у будинку Крістіни любительські кіноплівки, що відносяться до трьох періодів її шлюбу. Перегляд плівок змушує його засумніватися, що загибель кожного з колишніх чоловіків була випадковою. Під час романтичного вікенду в гостях у Крістіни у хворій уяві Герарда виникає питання: він, чи Герман стане четвертим чоловіком мадам Галсслаг — четвертою жертвою передбачуваної «чорної вдови»?

• «А. В. Клуб» агентства The Onion: «„ Четвертий чоловік“ починається як чудовий трилер Гічкока, щоб несподівано перетекти в сюрреалістичну комедію, властиву як Бунюелю, так і Гічкоку. Присутністю загадкової блондинки-спокусниці, бісексуального письменника, аурою найвищої розбещеності фільм багато в чому передбачає „Основний інстинкт“»^[2].
• Джеймс Ньюман, кінооглядач порталу ImagesJournal.com: «Верговен знімає фільм, використовуючи цілий потік готичних образів. Ім'я на стрічці (поминального вінка) у труни складається в його ім'я Герард. Жінка чистить яблуко і шкірка опускається на голову її сина як німб (перетворюючи її на Діву Марію, а її сина — в немовля Ісуса). <…> Але ці образи — банальна нісенітниця в порівнянні з головним видінням Герарда: він уявляє розп'яття у повному розмірі з красивим дружком Крістіни замість Христа. <…> Напис над входом до салону краси свідчить „Sphinx“, але дві неонові букви, мерехтячи, гаснуть, внаслідок чого читається слово „Spin“, що французькою — „павук“»^[3].

• Відповідно до написів на урнах у сімейному склепі, мадам Галсслаг втратила попередніх чоловіків за наступних обставин: Ґе Вердоні (1950—1972) — розтерзаний левом; Йоган Вердейз (1948—1975) — загинув через парашут, що не розкрився; Генк Ландерс (1946—1978) — розбився на швидкісному катері.^[5]

• Четвертий чоловік на сайті IMDb (англ.) (станом на 30.01.2018)