Чечулін Дмитро Миколайович

Чечулін Дмитро Миколайович
Народження9 (22) серпня 1901(1901-08-22)
Смерть29 жовтня 1981(1981-10-29) (80 років)
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
НавчанняВищі художньо-технічні майстерні Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, архітектор, містобудівник, політик, інженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Праця в містахМосква
Архітектурний стильСталінський ампір
Найважливіші спорудиГотель «Росія»
Бібліотека іноземноїjavascript:void(0) літератури
станція метро «Комсомольська»
станція метро «Мисливський ряд» та ін.
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 2 ступеня Народний архітектор СРСР Сталінська премія
Діти·Q126868939? Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Чечулін Дмитро Миколайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дмитро Миколайович Чечулін (рос. Дмитрий Николаевич Чечулин; 9 (22) серпня 1901(19010822), Шостка — 29 жовтня 1981, Москва) — радянський архітектор, головний архітектор Москви (19451949), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з грудня 1979), автор близько 40 книг, брошур, монографій і статей з питань архітектури, містобудування та проєктної справи. Герой Соціалістичної Праці (23.08.1976). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис

Народився в родині Миколи Олександровича та Ганни Іванівни Чечуліних. Батько був майстром-слюсарем Шосткинського порохового заводу та мав звання почесного громадянина. Мати працювала кравчинею та заробляла приватними замовленнями.

Початкову освіту Дмитро Чечулін здобув у церковнопарафіяльній школі, продовжив навчання у Шосткинському міському чотирикласному початковому училищі. У 1918 році вступив на хімічне відділення політехнічного технікуму (нині Хіміко-технологічний коледж імені Івана Кожедуба Шосткинського інституту Сумського державного університету) при Шосткинському заводі, де працював у вечірні зміни цеховим робітником, підмайстром, лаборантом та майстром, щоб підтримати родину після смерті батька в 1917 році. У ті ж роки служив у батальйоні, створеному для охорони заводу.

У 1921 році добровольцем зарахувався до Червоної армії, став заступником командира батальйону із політчастини та одночасно займався виготовленням наочної агітації. Командування, помітивши його здібності, відправило його здобувати профільну освіту до Москви.

У 1923 році вступив на архітектурний факультет Вищих художньо-технічних майстерень у Москві, займався в майстерні професора-конструктивіста Миколи Докучаєва, а потім перейшов до Олексія Щусєва.

У січні 1930 року захистив диплом у Вищому художньо-технічному інституті (утвореного на базі Вищих художньо-технічних майстерень) на тему «Будівлі для відомства з питань культури». Трохи раніше, в 1929 році за розподілом почав працювати в «Проєктцивілбуді» під керівництвом Григорія Бархіна та Євгена Шервінського. Через рік перейшов до Державного інституту проєктування міст, у відділ будівництва лікарень. Спільно із архітектором Гофманом-Пилаєвим побудував хірургічний корпус клінічної лікарні в Брянську, патолого-анатомічний корпус при клінічній лікарні у Воронежі, поліклініку імені Дзержинського в Москві, а також лікарні в Архангельську, Самарі, Дзержинську.

З вересня 1933 року працював у проєктній майстерні № 2 під керівництвом Щусєва. Брав участь у реалізації Генерального плану реконструкції Москви. У 1935 році Чечуліна призначили бригадиром майстерні № 2, а в 1937 році очолив цю майстерню. У 1937 році на І Всесоюзному з'їзді радянських архітекторів обраний членом президії правління Союзу радянських архітекторів. Голова Московського відділення Спілки архітекторів СРСР (1937—1942).

У роки німецько-радянської війни, обіймаючи посаду начальника проєктування міста Москви, організовував штаб маскування міста та командував воєнізованою ротою інженерної розвідки. З 1942 року очолював спеціальну комісію з відновлення зруйнованих будівель та споруд Москви. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1945—1949 роках — головний архітектор Москви. У вересні 1949 року ухвалою Ради міністрів СРСР «Про роботу архітекторів Чечуліна Д.М. та Ростковського О.К.» за зловживання Чечулін був знятий з усіх займаних адміністративних постів і відсторонений від усіх містобудівних проєктів, крім висотної будівлі в Зарядді, яка в результаті так і не була побудована.

У 1957 році відвідав КНР і спроектував Будинок радіо у Пекіні. Після повернення до СРСР працював начальником архітектурно-проєктної майстерні управління «Моспроєкт—1» Головного архітектурно-планувального управління комітету Московської міської ради депутатів трудящих. Займався проєктуванням типових проектів шкіл, лікарень та інших громадських установ Москви. У 1959 році Чечуліна призначили головним архітектором Всесвітньої виставки, яку планували прийняти у Москві до 50-річчя Жовтня 1967 року. Одночасно викладав архітектуру у Московському вищому художньо-промисловому училищі.

Помер 29 жовтня 1981 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Нагороди та звання

Твори

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya