Чикрій Аркадій Олексійович
Арка́дій Олексі́йович Чикрі́й (* 20 липня 1945, село Тарноруда Волочиського району Хмельницької області) — український учений у галузі математичної теорії оптимального керування та теорії динамічних ігор. Доктор фізико-математичних наук. Професор. Академік Національної академії наук України. Лауреат Премії НАН України імені В. М. Глушкова. Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2018). БіографіяНародився в сім'ї вчителів. 1968 року закінчив механіко-математичний факультет Львівського університету за спеціальністю математика і був прийнятий на роботу до Інституту кібернетики НАН України, де нині працює на посаді завідувача відділу оптимізації керованих процесів. 1968 р. закінчив механіко -математичний факультет Львівського університету (за спеціальністю «математика»). 1968—1972 — інженер в Інституті кібернетики НАН України. 1972 р. — кандидат фіз.-мат. наук. 1972—1975 — молодший науковий співробітник в Інституті кібернетики НАН України. 1975—1986 — старший науковий співробітник. 1979 р. — доктор фіз.-мат. наук 1987 р. — професор. З 1988 р. — завідувач лабораторії в Інституті кібернетики НАН України. З 1990 р. — завідувач створеного на базі лабораторії відділу оптимізації керованих процесів. 1997 р. — член–кор. НАН України. А. О. Чикрій — професор трьох університетів: Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1980—2000, 2011—2016), Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» (1998), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2010). Автор 450 наукових праць. Серед них: 5 монографій та 30 міжнародних оглядів в журналах та книгах колективів авторів, понад 150 публікацій публікацій за кордоном. Науковий керівник 35 захищених кандидатських та 3 докторських дисертацій. Наукові інтересиСпеціаліст в області прикладного нелінійного аналізу, зокрема, теорії многозначних відображень, теорії функцій дійсної змінної, математичних методів керування, теорії динамічних ігор та пошуку рухомих об'єктів, учень і послідовник, М. Красовського, Л. Понтрягіна, Б. Пшеничного.[2] Основні результатиЗаклав основи нелінійної теорії уникнення зіткнень рухомих об'єктів; запропонував позиційний метод групового переслідування, що узагальнює правило екстремального прицілювання М. Красовського; розробив метод розв'язуючих функцій, використавши функціонали Г. Мінковського і ввівши обернені їм відображення; встановив зв'язок з прямим методом Л. Понтрягіна, дав теоретичне обґрунтування класичного правила паралельного зближення та ситуації «оточення» по Б.Пшеничному в задачах групової взаємодії; запропонував методи пошуку рухомих об'єктів, що базуються на марковських моделях; розробив методи розв'язання інтегральних, диференціально-різницевих та інтегро-диференціальних ігор, ігрових задач для систем з дробовими похідними Рімана-Ліувілля, Капуто, Міллера-Росса, Хільфера, Грюнвальда-Летнікова, ігор з імпульсними керуваннями, конфліктно-керованих процесів для систем з розподіленими параметрами.[2] Прикладні розробкиРозробив ряд проблемно-орієнтованих комп'ютерних систем, моделюючих комплексів та тренажерів, пов'язаних з керуванням рухомими об'єктами різної природи в умовах конфлікту та невизначеності. Це, зокрема, моделюючий комплекс для оптимізації взаємодії угрупувань керованих об'єктів космічного базування, що рухаються по кругових та емпіричних орбітах, для програми «зоряних війн». В авіаційній галузі розроблено тренажери для безпечного злету та посадки літаків в екстремальних умовах. Створена система для гарантування м'якої посадки літака на авіаносець. Остання робота виконана у співпраці з NIST (Національний інститут стандартів і технологій США). В рамках проекту НТЦУ разом з харківськими та київськими фізиками в кооперації з Брукхейвенською національною лабораторією (США) розроблена система керування пучками заряджених частинок на основі рівнянь Власова та Фоккера-Планка-Колмогорова. На базі марковської кліткової моделі створено моделюючий комплекс для пошуку та стеження за рухомими об'єктами для потреб ВМФ. Методика може бути застосована до пошуку стаціонарних цілей, що зазнали аварії та перебувають у важко доступних місцях, зокрема, затонулих суден, косяків риб. Проблема уникнення сутичок рухомих об'єктів актуальна для безпечного руху в аеро та морських портах. Знання динамічних можливостей рухомих об'єктів та моделювання процесів дозволяє диспетчерським службам планувати безаварійне функціонування. Гранти та відзнаки
Членство в національних та міжнародних наукових організаціях
Членство у редколегіях наукових журналів та збірників наукових праць
Публікації
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
