Чилтернзькі пагорби

Чилтернзькі пагорби

Айвінгоу-Бікон (східна стежка) на північ від Риджвей
51°40′00″ пн. ш. 0°55′00″ зх. д. / 51.666666666667° пн. ш. 0.91666666666667° зх. д. / 51.666666666667; -0.91666666666667
Країна	Велика Британія
Розташування	Оксфордшир
Площа	833 км²
Висота над р. м.	267 м
Статус:	Area of Outstanding Natural Beautyd
Чилтернзькі пагорби (Сполучене Королівство)
Чилтернзькі пагорби у Вікісховищі

Чилтернзькі пагорби англ. The Chiltern Hills або англ. the Chilterns крейдові пагорби у південно-східній Англії^[1]. У 1965 році значну частину пагорбів було офіційно проголошено Територією Надзвичайної Природної Краси.

Чилтернзькі пагорби простягаються на 76 кілометрів з південного заходу на північний схід від селища Горінг-на-Темзі в Оксфордширі, проходять територією Бакінгемширу, Бедфордширу та закінчуються поблизу міста Хітчін у Гартфордширі.

За часів залізного віку хребет Чілтерн забезпечував відносно безпечний і легко судноплавний шлях через південну Британію. Вважається, що топонім Чілтерн має бритське походження. На думку Ейлерта Еквалла, назва Чілтерн, можливо, пов'язана з ширшою етнічною назвою кельт (Celtæ в ранніх кельтських мовах); корінь celto- "високий" (і суфікс -erno-) можуть пояснити походження назви Чілтерн.^[2]

До 18 століття населення проживало розпорошено по переважно сільському ландшафту Чилтернських пагорбів у віддалених селах, хуторах, фермерських садибах і торгових містечках уздовж головних шосейних доріг, які пролягали через судноплавні долини. Розвиток каналів у 18 столітті та залізниць у 19 столітті сприяв заселенню і зростанню Хай-Вайкомба, Трінга і Лутона. Значний житловий та промисловий розвиток відбувся в першій половині 20-го століття і продовжувався протягом усього 20-го століття.

1. ↑ Chisholm, Hugh, ред. (1911). Chiltern Hills . // Encyclopædia Britannica (англ.). Т. 6 (вид. 11-те). Cambridge University Press. с. 163.
2. ↑ Ekwall (1940). The Concise Oxford Dictionary of English Place-names (вид. second). Oxford: Clarendon Press. с. 99. Ekwall cites the forms Cilternsætna ( Birch's Cartularium Saxonicum; 297); Cilternes efes ( Kemble's Codex diplomaticus aevi Saxonici; 715) and Ciltern (Anglo-Saxon Chronicle; text E)