Чирвінська Марина Володимирівна
Чирвінська Марина Володимирівна (14 [27] травня 1912 року, Київ — 2 січня 1994 року, Київ) — українська радянська науковиця-геолог, геофізик, інженер-геолог тресту «Укргеофізрозвідка», Герой Соціалістичної Праці (1966), лауреатка Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1971)[1]. ЖиттєписНародилася 14 (27) травня 1912 року в місті Києві в сім'ї геологів Володимира Миколайовича Чирвинського (1883—1942) і Олени Іванівни. З 1922 року навчалася в неповній середній школі Києва і на курсах з підготовки до інституту. У 1930—1935 роках навчалася в Київському гірничо-геологічному інституті. Дипломний проект був на тему «Попередня розвідка на флюсові вапняки в районі села Каракуба». З 1935 року працювала оператором і геологом в місті Баку, в тресті «Орджонікідзенафта». У 1938—1941 роках працювала геологом в Українському геологічному управлінні, одночасно була асистентом кафедри силікатів Київського політехнічного інституту, читала курс кристалооптики. Під час війни була в евакуації в місті Бугуруслані, працювала в Державному союзному геофізичному тресті (ДСГТ) — обчислювачем, інтерпретатором і начальником електророзвідувальних партій, керівником камерального бюро. З 1945 року працювала в Українському відділенні ДСГТ (реорганізований в трест «Укрнафтофізика») на посадах — начальник тематичної партії, головний геолог тресту «Укрнафтофізика» (1951—1975), інженер тематичної партії тресту (1975—1986). У 1963 році захистила в Москві, у ВНІГНІ кандидатську дисертацію по темі: «Глибинна будова Дніпровсько-Донецької западини за даними геофізичних досліджень (в зв'язку з нафтогазоносністю)». У 1964 році брала участь в складанні міжнародних тектонічної і геологічної карти Європи. У 1967 році брала участь в роботі Міжнародного нафтового конгресу в Мексиці і на Кубі. У 1986 році вийшла на пенсію. Померла 2 січня 1994 року в Києві, похована на Лук'янівському кладовищі[1]. Пам'ятьУ Києві, на будинку № 25 по Бутишевому провулку, де вона жила з 1972 року, встановлена меморіальна дошка. Бібліографія
ДжерелаЛітература
Інтернет-ресурси |
Portal di Ensiklopedia Dunia