Чорне Мале

Чорне Мале
	51°31′58″ пн. ш. 23°47′12″ сх. д. / 51.532777777778° пн. ш. 23.786666666667° сх. д.
Розташування
Країна	Україна
Регіон	Волинська область
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні	0,36 км²
Вода
Басейн
Інше
Geonames	8063864
	Чорне Мале (Україна)

Чорне Мале — озеро у Шацькому районі Волинської області України.

Озеро Чорне Мале розташоване на північний захід від села Пульмо. Площа озера становить 36 га, довжина — 875 м, ширина — 575 м, максимальна глибина — 2,5 м

Характеристика

Озеро Чорне Мале розташоване на північний захід від села Пульмо. Об'єм — 0.439 млн м³, площа дзеркала — 33 га, координати: 51°31'57"N 23°47'16"E.

Озеро Чорне Мале з'єднане каналом з Климівським озером. Це добре видно на карті, але неможливо ним пройти.

Північний та північно-західний берег озера заболочений, південно-східний берег — припіднятий. Дно озера рівне, вкрите товстим шаром мулу, переважно рослинного походження. У південно-східній частині озеро заростає. Дійти до води можна з північно-східної сторони.

Живлення озера здійснюється за рахунок поверхневого стоку, атмосферного стоку та підземних вод.

Походження

Якщо говорити про генезис озера Чорне Мале, як і всіх озер Шацького національного природного парку, то їх досліджували і українські, і російські, і польські вчені. Але ще й досі вони не дійшли єдиної думки. Одні вважають, що дані озера є залишками древньої великої прісної водойми, так званого Пінського моря, інші вказують на льодовикове або карстове походження цих водойм, до думки останньої схиляється більшість учених.

Флора і фауна

Різноманітна фауна водних мешканців озера. В озері водяться щука, плотва, краснопірка, верховодка, лящ, лин, гірчак, карась, короп, в'юн, окунь.

Добре прижились і збагатили іхтіофауну водойми такі акліматизовані види як річковий вугор і канадський сомик

Озеро Чорне Чорне Мале характеризується багатством підводної і надводної рослинності.

Прибережні ділянки з глибини до зайняті такими видами як осока гостра, рогіз вузьколистий, рогіз широколистий, жабурник звичайний, рдесник плаваючий, нитчасті водорості.

На ділянках з глибинами до поширені рдесник плаваючий, гребінчастий та латаття сніжно-біле, глечики жовті, очерет звичайний, водяний різак алоевидний, кушир занурений.

Озеро відзначається багатством водоплаваючих птахів. Тут можна зустріти таких птахів, як великий норець, лебідь-шипун, крижень, чирок-тріскунок, червоноголова чернь, чубата чернь, лиска, звичайний мартин.

Просторовий розподіл рослин у водоймі

Визначити тенденції екологічних процесів, що відбуваються у водоймі, та окремі характеристики її екологічного стану можна не лише за видовим складом рослин-індикаторів, але й за особливостями просторового розподілу рослинних угруповань (фітоценозів). Просторовий розподіл заростей водних рослин у водоймі залежить від багатьох чинників (швидкості течії, характеру ґрунту, глибини, наявності захищених мілководь, рельєфу берегової лінії, вітро-хвильового впливу тощо). Озеро Чорне Мале має поступове збільшення глибини. У ньому виражені чотири пояси водної рослинності. Перший пояс безпосередньо на прибережних ділянках утворюють низькорослі повітряно-водні рослини: лепешняк великий, хвощ річковий, різні види осок, стрілолист стрілолистий, ситняг болотний, їжача голівка пряма, частуха подорожникова. Наступний — пояс високих повітряно-водних рослин — розповсюджений, зазвичай, до глибини і складається з угруповань очерету звичайного, рогоза вузьколистого, куги озерної. Пояс рослин з плаваючими на поверхні води листками (в інтервалі глибин 0,5-) формують латаття біле чи сніжно-біле, глечики жовті, гірчак земноводний, рдесник плаваючий. Значного розвитку у цьому поясі набули зарості водяного різака алоевидного, жабурника звичайного та рясок, про це свідчить заболочення ділянки водойми.

Галерея

Джерела

Озеро Чорне Мале (Шацький район)
Туристичний путівник «Шацькі озера». (Упорядники — Зуб П. П., Кубай В. О.). Таблиця «Озера Шацького національного парку», ст.35.
Мальцев В. І., Карпова Г. О., Зуб Л. М. Визначення якості води методами індикації: науково методичний посібник — К.: Науковий центр екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України, Недержавна наукова установа Інституту екології (ІНЕКО) Національного екологічного центру України, 2011. — 112 с.: іл.