Чорнобильський замок

Чорнобильський замок
Де ля Фліз. Чорнобиль (1854)
51°16′29″ пн. ш. 30°14′17″ сх. д. / 51.274661° пн. ш. 30.238113° сх. д. / 51.274661; 30.238113
Тип	замок
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Чорнобиль
Засновано	1548
Чорнобильський замок (Україна)

Чорно́бильський за́мок — дерев'яне укріплення XV—XVII століть на березі річки Прип'ять у Чорнобилі.

Чорнобильський замок існував уже у XV сторіччі. Близько 1473 або 1482 року його зруйнували татари. Відновили 1521 року^[1].

Стан фортифікаційних споруд на українських землях, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського, перевірявся урядом кілька разів. Відомо, принаймні, п'ять ревізій і люстрацій (1471, 1545, 1552, 1559—1590, 1563) з описами укріплень, зокрема і чорнобильського (1552)^[2].

1548 року за наказом київського воєводи Фрідріха Пронського спорудили новий замок. Будівництво велось місцевими («тутошними») зем'янськими і церковними людьми під керівництвом урядника Заморенка^[3].

Замок звели за давньоруською фортифікаційною наукою. Обнесли його дерев'яною (сосновою) стіною, набитою землею^[4]. Укріплення мало 18 «городень», тобто помостів для оборони, і дві вежі. Стіни завершувались бланками, у парапеті яких, станом на 1552 рік, ще не доробили вікна — просвіти-кренелі.

Приступ із боку долини річки Прип'ять був ускладнений. З інших боків місцевість була рівною, «яко по столу».

Навколо замку пролягав «перекопець». Глибина рову становила два сажні^{[Ком. 1]}. Під час ревізії було наголошено на необхідності його поглиблення. Через перекопець був перекинутий міст на палях.

Замкове подвір'я займало площу 22 сажнів завдовжки і 17 завширшки^{[Ком. 2]}.

Ані води, ані провізії на час перевірки в замку не було. Зі зброї воєвода забезпечив охорону лише 10 рушницями. 1563 року з частини відправленої з Вільна зброї для Київського або Черкаського замку Чорнобильському укріпленню виділили 6 старих великих фальконетів і 30 гаківниць^[5].

Намісник замку наймав кликунів, які чергували біля брами. На утримання сторожі з кожного подвір'я щороку міщани давали «по одному грошу, по решету зерна, по п'ять плиток солі і по ківшику зерна»^[6].

Водночас до військової служби у разі потреби негайно залучали чорнобильських зем'ян. Вони повинні були «против людей неприятельських їздити при воєводі Київському і лежати при ньому в Києві в час непокойний»^[7].

У Чорнобилі окремо існували міська влада на чолі з війтом і замкова адміністріція на чолі з урядником. За грамотою, виданою 1526 року королем польським і великим князем литовським Сигізмундом I, Чорнобильський замок перебував почергово у «держанні» київських бояр. У середині XVI сторіччя державцем був київський воєвода Фрідріх Пронський, а урядником, імовірно, Заморенко^[1][8].

Чорнобильська волость станом на 1545 рік належала Криштофу Кмітичу. На період з 1548 по 1550 рік Чорнобильський замок у володіння від польського короля отримали київські дворяни Сурини (власний герб – похідний від герба Massalski). 1552 року після смерті бездітного власника всі маєтки перейшли його небожеві Філонові Семеновичу Кміті. 29 березня 1566 року король Польщі й великий князь Литовський Сигізмунд II Август попри протести київських бояр віддав йому у власність замок, як компенсацію за стару власність — Літин, який відійшов Брацлавському староству^[9].

Кміт передав замок у спадок дочці від першого шлюбу Софії, яка вийшла заміж за графа Лукаша Сапігу (після 1567—1626). Таким чином замок перейшов родині Сапігів як придане^[10].

Після смерті Лукаша Сапіги замком керував Казимир Лев Сапега, литовський віце-канцлер, син гетьмана і воєводи Лева Сапіги. 1656 року власником став Казимир Владислав Сапіга^[ru], троцький каштелян, який помер у 1703 році. Чорнобиль успадкувала його донька Сесілія, одружена з Яном Каролем Ходкевичем (1686—1712).

Наступним власником став її онук Ян Миколай (1738—1781), жмудський староста. Він не мешкав у замку, а займав сусідню садибу з одноповерховим будинком спочатку з 9, а згодом з 22 кімнатами, 2 кухнями й льохами^[5].^[10].

1896 року родина Ходкевичів продала місто російській державі, але замок і садиба залишалися у їхньому володінні до 1910 року.

• Геннадій Боряк. Ревізії та люстрації українських староств кінця XV - середини XVI ст. (в аспекті історико-географічної джерельної цінності) // Географічний фактор в історичному процесі: Зб. наук. праць / Ф.П. Шевченко. — К. : Наукова думка, 1990. — С. 145—154.
• Сергій Леп'явко. Чорнобиль у середині XVI сторіччя // Сіверянський літопис. — 1995. — № 6. — С. 74—79.
• Опис Чорнобильського замку 1552 року // Архів Південно-західної Росії, що видається Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів: Акти про заселення = Архив Юго-Западной России. — К., 1886. — Т. VII-1. — С. 587—592.
• Переверзєв С.В. Чорнобиль // Енциклопедія історії України. — 2013. — Т. 10. — С. 561—563.
• Філіп Сулимерський, Броніслав Хлебовський, Владислав Валевський. Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн = Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Варшава, 1880—1902. — Т. 1. — С. 750—754.
• Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К. : Критика, 2008. — С. 30, 177—179, 191, 198—200, 249.