Чорноброва Вікторія Григорівна
Чорнобро́ва Вікто́рія Григо́рівна (нар. 22 лютого 1970 року, Романова Балка, Миколаївська область) — українська поетеса, лауреат премії імені Богдана-Ігоря Антонича. ЖиттєписНародилась 22 лютого 1970 року в селі Романова Балка Первомайського району Миколаївської області. З дитячих років писала вірші. Закінчивши середнью школу навчалася на факультеті театрального мистецтва Московського народного університету мистецтв. У 1990 році перемогла у республіканській олімпіаді з української літератури (за експериментом Міністерства освіти України і кафедри історії української літератури); вступила на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, але була змушена завершити навчання, оскільки майже втратила слух [1]. 1999 року у Німеччині Українська діаспора Європи підтримала видання першої книжки поетеси. З 2000 року Член Національної Спілки письменників України. Вікторія Григорівна друкувалася в журналі «Основа», у збірках «Боян — 97», «Привітання життя — 25»[1]. Працює вчителем народознавства у Романобалківській середній школі. ТворчістьПоет Валерій Бойченко так охактеризував її творчість: «…Поетичне мислення Вікторії Чорнобрової вражає зануреністю в історичні ремінісценції — вони ростуть не лише з відомого фольклору чи знання рідної історії, а й з пам'яті про найдавніших предків, зі сторінок Євангелія та давніх наших літописів, і водночас — із прадавньої „Велесової Книги“ та відроджуваної нині давньої нашої міфології. Час від часу поезії Вікторії Чорнобрової пронизують іскрини її власної нелегкої долі, яка співзвучна з давніми та нинішніми негараздами України. Бачить вона себе на тлі широкого світу, чи не всієї Європи, і тоді «голосить Європа моїми сльозами…, понад усіма країнами голосить зболіла муза Русі…, і гріється людська історія побіля моїх плачів»[2]. Бібліографічний опис творів
Нагороди і відзнаки
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia