Чорногорський національний парк

Чорногорський національний парк — перший національний парк на території сучасної України. Діяв в 1936—1939 рр. в Івано-Франківській області на площі 1534 га. Був створений польським міністерством лісів^[1].

У 1921 р. польський ботанік і природоохоронець В. Шафер добився від Польського міністерства лісів припинення використання лісових ресурсів на Чорногорі на площі 140 га і високогірних лугів в урочищі Данцер площею 307,5 га^[1]. Усю заповідну територію було захищено колючим дротом. У 1929 р. чорногорський резерват вже мав 900 га. До речі, ще в 1924 р. було уперше запропоновано створити на Чорногорі спільний польсько-чехословацький резерват^[2]. Потім цей об'єкт в 1927—1932 рр. було заповідано на площі 1534 га, і реорганізовано наприкінці 1936 р. у Чорногорський національний (народний) парк. У 1939 р., у зв'язку з приєднанням Західної України до території УРСР, Чорногорський національний парк перестав існувати^[3][1].

21 грудня 1940 р., за клопотанням АН УРСР, керівник українського уряду Корнієць підписав постанову № 1699 «Про організацію державних заповідників „Чорногора“ і „Горгани“ в Станіславській області». «Чорногора» мала 66 тис. га. Заповідники повинні були знаходитися у веденні Главку по заповідниках РНК УРСР^[4].

31 січня 1941 р. РНК УССР прийняла постанову «Про рубки лісу у державних заповідниках „Чорногора“ і „Горгани“ Станіславської області». Дозволивши в них проведення усіх видів рубок^[5]. На жаль, обидва заповідники так і не встигли створити — почалася війна^[3][1] .

У 1980 р. був створений Карпатський національний природний парк, куди увійшла територія колишнього Чорногорського національного парку^[1].

• Вердак Шимон