Чорномин
Чорно́мин — село в Україні, в Піщанській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Колишня назва — «Розбійне». Населення становить 1113 осіб.[1] ІсторіяСело Чорномин утворено ще наприкінці XVI ст.. Спочатку на території села було дві слободи: Медунівка і Розбійне. Потім з цих двох слобід утворюється одне село під назвою Розбійне. З приводу назви існує декілька легенд:
Розбійна входила в маєток Чечельничизна (від міста Чечельник), який належав спочатку Конецпольським, а потім Любомирським та Потоцьким. Після першого поділу Польщі все село відійшло до царської казни. Пізніше частина маєтностей дісталася маршалу Михайлу Гудовичу, потомку давнього литовського роду. А інша частина — якраз з Розбійною — потрапила у руки російського генерал-губернатора Волині та Поділля Тимофія Івановича Тутолміна (1740–1809). На зламі XVIII і XIX ст. Розбійну і кілька її фільварків викупив у нього Микола Чарномський. З 1835 року село називається Чорномин на честь Миколи Чорноминського. Від Миколая Чарномського-старшого резиденція дісталася його сину, Миколі Генрику Чарномському (нар. близько 1828 р.). Його дружиною була Ельжбета Станіслава з роду Шембеків. Останньою власницею маєтку до 1917 р. була його дочка Марія (1856–1929), дружина графа Станіслава Водзіцького (нар. в 1843 р.). 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[2]. У серпні 2017 року в Чорномині прийнята до експлуатації сонячна електростанція потужністю 1,5 тис. кВт[3]. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.[4] 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, воно увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району[5]. Чорноминський палацВ Чорномині Чарномські зводять красень-палац — десь біля 1820 р.. Хронщевський згадував, що в будинку «кожного вікна скло і олово бронзове коштували 60 карбованців сріблом». А. Урбанський зі слів Марії Водзицької писав, що архітектором палацу був малознаний, але талановитий італієць Боффо (Boffo). Т. С. Ярошевський потім уточнив: Звали Боффо Франческо, син Карла, він був вихідцем з Сардинії. Микола Чарномський місцем під палац вибрав найвищий в околиці заліснений п'ятачок. З одного боку він спускався до села, з іншого переходив у плоскогір'я. Довгий прямокутний у плані будинок був повернутий головним фасадом на південь — там був портик з шістьма колонами іонічного ордеру. Під'їзд до споруди був зі східної сторони. Споруда була темно-жовтого кольору, всі пластичні декорації підкреслені білим кольором. Палац прикрашали картуші з гербами власника будинку та його дружини. Пізніше будинок перебудовували, тому його первісний вигляд встановити важко. В 1890-х роках до нього з західної сторони було добудований флігель, з'єднаний з будинком скляною галереєю. Палац стояв посеред велетенського ландшафтного парку, який переходив у ліс: дуби, ясени, явори, липи. В парку розташовувалась велика статуя Богоматері — італійська, з білого мармуру, а також мармурова скульптура дівчини з книгою в руках. Вже напередодні Першої світової війни чорноминська резиденція почала занепадати. Та будівля пережила обидві війни і зараз в ній розташована сільська школа. Визначні місця села
Галерея
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
