Чорток Леонід Михайлович

Чорток Леонід Михайлович
Народився	19 лютого 1922(1922-02-19)  Бердянськ, Бердянський повіт, Запорізька губернія, Українська СРР
Помер	25 вересня 2009(2009-09-25) (87 років)  Москва, Росія
Поховання	Рогозьке кладовищеd
Країна	СРСР
Діяльність	кінорежисер, актор
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	СК СРСР
Нагороди
IMDb	ID 1397541

Леонід Михайлович Чорток (нар. 19 лютого 1922, Бердянськ — пом. 25 вересня 2009, Москва) — режисер радянського театру, кіно і телебачення, актор, член Спілки кінематографістів СРСР.

Народився 19 лютого 1922 року в місті Бердянську (нині Запорізька область, Україна). Батько — революціонер, більшовик, партійний діяч, член ВКП(б). Мати Єлизавета Ісааківна Чорток обіймала відповідальну посаду у Зовнішторзі (Наркомат зовнішньої торгівлі РРФСР, пізніше Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР). У 1925 році сім'я переїжджає до Москви. З дитинства захоплювався театром, грав у шкільному театральному гуртку і займався в театральній студії Яблочкової. Спортсмен, в юності грав за дубль футбольного клубу «Спартак».

Учасник німецько-радянської війни. Війну зустрів на Далекому Сході, де проходив строкову службу в прикордонних військах на кордоні з Японією. У жовтні 1941 року направлений під Вязьму, в 6-й стрілецький корпус, 74-ї Сталінської Добровольчої Окремої стрілецької бригади «Алтайців — Сибіряків» Тульського батальйону зв'язку. Там у важких боях був поранений і отримав свою першу медаль «За відвагу». Воював у складі Калінінського, Центрального, Ленінградського, І та ІІ Прибалтійського фронту. Перемогу зустрів у Празі у званні гвардії капітана, командира роти автоматників (танковий десант). Нагороджений багатьма орденами та медалями, серед них два Ордени Червоної Зірки, Орден Червоного Прапора, дві Медалі «За відвагу».

У 1946 році після демобілізації з лав РСЧА Леонід прийшов до Центрального академічного театру Радянської армії, де працював актором і режисером-асистентом. У 1959 році у співавторстві з Ніною Ольшевською поставив спектакль «Серьожка з Малої Бронної» за п'єсою Ю. Шевкуненка, а на сцені Тульського державного академічного театру драми імені М. Горького — спектакль «Тигрова шуба».

Режисер-постановник цілої низки вистав на Центральному телебаченні Держтелерадіо СРСР: «Три вакансії для світил», «Дуплянка», «Дивакувата», «Олексій Куликов — боєць», «Свеаборг» 1969 р. (фільм-вистава) та ін.

З 1960 року працював на кіностудії Мосфільм із такими режисерами як Ельдар Рязанов, Леонід Квініхідзе, Едмонд Кеосаян, Ігор Таланкін, Віктор Тітов. Як другий режисер брав участь у створенні понад 15 художніх фільмів.

• 1962 — «Двоє в степу». Режисер — Анатолій Ефрос, оператор — Петро Ємельянов
• 1965 — «Будується міст». Режисери — Олег Єфремов і Гаврило Єгіазаров, оператор — Гаврило Єгіазаров
• 1965 — «Кухарка». Режисер — Едмонд Кеосаян, оператор — Федір Добронравов
• 1968 — «Результат». Режиссери — Анатолій Бобровський і Жамьянгийн Бунтар, оператори — Володимир Боганов і Халторийн Дамдин
• 1972 — «Сибірячка». Режисер — Олексій Салтиков, оператори — Геннадій Цекавий і Віктор Якушев
• 1974 — «Вибір мети». Режисер — Ігор Таланкін, оператори — Наум Ардашніков и Борис Травкін
• 1976 — «Повість про невідомого актора». Режисер — Олександр Зархі, оператор — Петро Шумський
• 1979 — «31 червня». Режисер — Леонід Квініхідзе, оператор — Ілля Міньковецький
• 1979 — «Той самий Мюнхгаузен». Режисер — Марк Захаров, оператор — Володимир Нахабцев
• 1982 — «Відпустка за свій кошт». Режисер — Віктор Титов, оператор — Ференц Маріяші
• 1982 — «Вокзал для двох». Режисер — Ельдар Рязанов, оператор — Вадим Алісов
• 1984 — «Жорстокий романс». Режисер — Ельдар Рязанов, оператор — Вадим Алісов

Член Спілки кінематографістів СРСР.

Пішов із життя 25 вересня 2009 року, похований у Москві на Рогозькому цвинтарі.

• Орден Вітчизняної війни I ступеня^[1]
• Орден Вітчизняної війни II ступеня^[2]
• Орден Червоного Прапора
• два Ордени Червоної Зірки^[3]
• дві медалі «За відвагу»^[4]
• Медаль «За бойові заслуги»
• Медаль «За оборону Москви»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
• Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
• Медаль «Ветеран праці»
• Медаль Жукова
• Капітан гвардії, командир роти автоматників
• Ветеран праці

• Мати — Єлизавета Ісааківна Чорток (1899—1989), учасниця Громадянської війни, відповідальна працівниця Наркомату зовнішньої торгівлі.
• Тітка — Софія Ісааківна Чорток (1900—1949).
• Дядько — Леонід Ісаакович Чорток (1902—1937), діяч радянських спецслужб.
• Зведений брат — Олександр Абрамович Чорток (1926—2011), фізик, керівник кафедри «Світлотехніки» Театрального художньо-технічного училища.

Другим шлюбом одружений з акторкою театру Радянської армії Інгою Олександрівною Шантир.

• Дочка (від першого шлюбу) — Ірина Леонідівна Климова-Чорток (1947—2008).
• Син — Леонід Леонідович Чорток — журналіст, закінчив сценарний факультет ВДІКу, довгий час працював на «Мосфільмі». Наразі проживає в Архангельську, очолює інформаційне агентство «RUSNORD».

• Рязанов Е. А. Непідбиті підсумки . — Вагріус, 2005. — 640 с. — ISBN 5-9697-0117-3
• Рязанов Е. А. Старики-розбійники. — АСТ, Зебра Е, 2008. — 688 с. — ISBN 978-5-17-048780-6, ISBN 978-5-94663-535-6
• Рязанов Е. А. Сумне обличчя комедії, або Нарешті підбиті підсумки. — М.: ПРОЗАЇК, 2010. — 640 с. — ISBN 978-5-91631-061-0