Чотирила́нковий механ́ізм — це найпростіший кінематично замкнутий механізм, ланки якого здатні рухатися одна відносно одної. Цей механізм складається з чотирьох ланок, кожна з яких скріплена з двома іншими окремими циліндричними шарнірними з'єднаннями. Цей механізм є основою для низки конструкцій, що використовуються у машинобудуванні. Чотириланкові шарнірні механізми широко застосовуються для перетворення рівномірного обертального руху у нерівномірний обертальний (коливний) або у складнийплоский рух.
Основні складові механізму
Типи чотириланкового механізму: s — найкоротша ланка, ℓ — найдовша ланка. На третьому рисунку рівномірний обертовий рух для жодної з ланок неможливий, так як (двокоромисловий механізм), у всіх інших випадках можливий обертовий рух як мінімум однієї ланки, при цьому на першому і четвертому рисунках обертаються по дві ланки (двокривошипний механізм), на першому рисунку ведуча ланка обертається рівномірно, а ведена ланка — нерівномірно
За характером руху в механізмі розрізняють такі типи ланок[1]:
стійка (станина або рама) — нерухома ланка;
кривошип (корба) — ланка, пов'язана зі стійкою і має можливість здійснювати обертальний рух на повний оберт;
коромисло (балансир) — ланка, пов'язана зі стійкою і має можливість коливатися на кут, менший за 360°. Якщо коромисло в механізмі має можливість здійснювати коливний рух по обидві сторони лінії, що сполучає шарніри на стійці, то воно називається двостороннім.
У залежності від ланок, пов'язаних зі стійкою, розрізняють двокривошипний, кривошипно-коромисловий і двокоромисловий механізми.
Одна з основних ланок, до якої прикладений зовнішній силовий вплив, називається ведучою ланкою. Інша основна ланка є веденою, і її рух повністю визначається рухом ведучої ланки.
Закономірності механізму
Для чотириланкового механізму справедливим є таке правило (правило Грасгофа)[2]:
Найкоротша з ланок у чотириланковому механізмі може бути кривошипом у випадку, коли сума довжин найдовшої і найкоротшої ланок не перевищує суму довжин двох інших ланок.
Кіницький Я. Т. Теорія механізмів і машин: Підручник. — К.:Наукова думка,2002. — 660 с. — ISBN 966-00-0740-Х
Кореняко О. С. Теорія механізмів і машин: Навчальний посібник/За ред. Афанасьєва М. К. — К.:Вища школа, 1987. — 206 с.
Артоболевский И. И. Теория машин и механизмов. — М.: Наука, 1988.
Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.
