Чуже обличчя
«Чуже обличчя» (яп. 他人の顔) — роман 1964 року японського письменника Кобо Абе. Це один із найвідоміших романів Кобо Абе. В основі сюжету — травма головного героя, внаслідок якої він змушений ховати своє обличчя під реалістичною маскою. Носячи маску, герой набуває іншої особистості, дозволяючи собі те, на що не наважувався раніше. СюжетГоловний герой, безіменний завідувач лабораторії в інституті високомолекулярної хімії, під час експерименту обпік собі обличчя рідким киснем. Все його обличчя вкрилося рубцями. Рани ніяк не гояться, і він весь час ходить з забинтованим обличчям. Він розмірковує про те, що шкіра на обличчі була посередником між його «я» та зовнішнім світом. Втративши звичайне обличчя, герой втратив і засіб повноцінного спілкування з людьми. Він згадує, як у дитинстві стягнув і кинув у вогонь накладне волосся старшої сестри, які здавалися йому чимось непристойним та аморальним. А тепер бинти стали його фальшивим обличчям, позбавленим індивідуальності. Герой одружений, але в нього немає дітей і друзів. Незабаром після виписки з лікарні він їде в Осаку нібито у відрядження. Він знімає квартиру в непримітному будинку S. і робить його своїм «притулком». Побачивши одного разу в фільмі жінку з обпеченим обличчям, герой задумується про свою самотність. Талановитий вчений-хімік, він наважується створити маску, що з успіхом виконує. Маска вийшла настільки схожою на справжнє обличчя, що не викликає підозр, вона передає не тільки вигляд здорової шкіри, але й міміку. Але з цього моменту починається роздвоєння особистості героя «я» і «маска». «Маска» — це чепурний чоловік у темних окулярах, який носить бороду і робить час від часу ексцентричні вчинки: чи то покупка забороненої законом духової рушниці або іграшки йо-йо. «Я» — це людина, що страждає від самотності. Герой усвідомлює, що одягаючи маску, може постати зовсім іншою людиною і здійснювати найзухваліші злочини, бо обличчя завжди приховує душу людини від інших. Під прикриттям маски герой відвідує свою дружину і впродовж кількох місяців схиляє її до подружньої зради (як виявилося пізніше, дружина про все здогадалася). Потім він вирішує помститися дружині за її невірність, повідомивши правду через записи в зошитах, залишені в будинку S. Він сподівається, що викриття заподіє біль дружині, що їй стане соромно. Не дочекавшись дружини, герой поспішає до будинку S. Дружини там немає, маска, як і раніше лежить у шафі. На столі він виявляє листа від дружини. Вона пише, що з першої хвилини про все здогадалася. Але він, прагнучи за допомогою маски повернути себе, розкрив за допомогою маски свої найгірші риси. Дружина звинувачує героя в тому, що він не бажає знати нікого, крім себе, і вважає його поведінку знущанням з неї. Прочитавши листа дружини, герой намагається зрозуміти, коли він припустився помилки. Його найбільше дошкуляють два зауваження дружини: що вона вдавала, ніби герой зумів обдурити її; та що він здатен на рішучі вчинки тільки носячи маску. Він одягає маску та вирішує вбити свою дружину. Сховавшись за стіною, він чує кроки й готується напасти. Результат лишається невідомим. Екранізації«Чуже обличчя» (1966) — екранізація режисера Хіросі Тесігахари. В головних ролях: Тацуя Накадаі — пан Окуяма та Матіо Ке — пані Окуяма. В 1967 році фільм «Чуже обличчя[en]» отримав дві премії «Майніті»: за найкращу музику (Тору Такеміцу) та за найкращу роботу художника (Масао Ямадзакі). Видання українською мовою
Посилання
|
||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
