Чуйков Василь Іванович
Чуйко́в Васи́ль Іва́нович (31 січня [12 лютого] 1900 с. Срібні Пруди, Московська губернія — 18 березня 1982, Москва) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (з 1955), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Кандидат у члени ЦК КПРС в жовтні 1952 — жовтні 1961 р. Член ЦК КПРС в жовтні 1961 — березні 1982 р. Член ЦК КПУ в березні 1954 — вересні 1961 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ в березні 1954 — липні 1960 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—10-го скликань. БіографіяРанні роки і початок військової кар'єриНародився 31 січня (12 лютого) 1900 року в багатодітній селянській родині (було 8 братів і 4 сестри). Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. В 12 років поїхав на заробітки в Петроград, працював слюсарем. У 1917 році служив юнгою загону мінерів в Кронштадті. В РСЧА з квітня 1918 року, курсант Перших Московських військово-інструкторських курсів, в липні 1918 року брав участь у придушенні повстання лівих есерів у Москві. Під час Громадянської війни був помічником командира стрілецької роти, з листопада 1918 року — помічник командира стрілецького полку. З травня 1919 і до кінця 1921 року був командиром полку. Воював на Південному, Східному та Західному фронтах, був поранений чотири рази. За відвагу і героїзм Василь Чуйков був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, іменним золотим годинником та золотою зброєю. Міжвоєнний періодУ 1925 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1927 році — Східний факультет академії. В липні 1927 року був відправлений військовим радником у Китай. З вересня 1929 року — начальник відділу штабу Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії В. К. Блюхера. З серпня 1932 року — начальник Курсів удосконалення начскладу з розвідки. Закінчив академічні курси при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна в 1936 році. З грудня 1936 року — командир бригади, з квітня 1938 — командир 5-го стрілецького корпусу, з червня 1938 року — командувач армійською групою в Білоруському військовому окрузі. Друга світова війнаУ вересні 1939 року брав участь у вторгненні СРСР до Польщі. Після поразки у битві біля Суомуссалмі, коли три фінських полки оточили і розгромили дві радянські дивізії 22 грудня 1939 року був призначений командувачем 9-й армією замість М.П. Духанова в ході Радянсько-фінської війни в північній Карелії. У 1940-1942 займав посаду військового аташе в Китаї при головнокомандуючому китайською армією Чан Кайши. В цей час Китай вів війну проти Японії. Японські війська захопили центральні райони країни, Маньчжурію та багато інших китайських міст. У цей період проти японської армії був проведений ряд військових операцій. При цьому перед Чуйковим стояло важке завдання — необхідно було утримати в країні єдиний фронт у боротьбі з японцями, в той час, коли в самому Китаї велися бойові дії між військами компартії Китаю (Мао Цзедун) і військами гоміньдану (Чан Кайши). Завдяки В. І. Чуйкову вдалося в такій складній військово-політичній обстановці переламати ситуацію в Китаї, де почав створюватися потужний фронт, який захистив радянські далекосхідні рубежі від можливої загрози Японії. Після нападу Німеччини на Радянський Союз неодноразово звертався до командування з рапортом, у якому просив відкликати його з Китаю і направити на фронт.  З травня 1942 року Чуйков брав участь у війні, командував 64-ю армією, а потім оперативною групою 64-ї армії. Брав участь в оборонних боях на підступах до Сталінграда. З вересня 1942 року командував 62-ю армією, яка прославилася героїчною шестимісячною обороною Сталінграда. Для Червоної армії вуличні бої в Сталінграді були першими серйозними боями в місті. З ім'ям В. І. Чуйкова пов'язують і появу спеціальних штурмових груп. Ці групи першими несподівано вривалися в будинки, а для переміщень використовували підземні комунікації. Пізніше цей досвід знадобився В. І. Чуйкову у битві за Берлін. За масовий героїзм і стійкість особового складу, 62-га армія отримала звання гвардійської (8-ма гвардійська армія). Василь Чуйков керував цією армією до останнього дня війни. За оборону Сталінграда Василь Чуйков був нагороджений орденом Суворова І ступеня. Хоча спочатку був представлений до звання Героя Радянського Союзу. У складі Південно-Західного, Південного і 1-го Білоруського фронтів 8-ма гвардійська армія успішно діяла в Донбаській, Запорізькій, Дніпропетрівській, Нікопольсько-Криворізькій, Березнегувато-Снігурівській, Одеській, Люблін-Берестейській операціях. 19 березня 1944 року за видатні успіхи при визволенні південної України гвардії генерал-полковнику Чуйкову Василю Івановичу присвоєне звання Герой Радянського Союзу. Під час Вісло-Одерської операції війська 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйкова брали участь у прориві глибоко ешелонованої оборони противника, захопили плацдарм на лівому березі річки Вісла (Магнушевський плацдарм), пройшли через табір смерті Майданек, визволили міста Лодзь і Познань і захопили плацдарм на західному березі Одеру. 6 квітня 1945 року за успіхи у Вісло-Одерській операції, штурм і взяття міста Познань Чуйков В. І. був удостоєний другої медалі «Золота Зірка». У Берлінській операції, діючи на головному напрямку 1-го Білоруського фронту, гвардійці В. І. Чуйкова прорвали сильну оборону противника на Зеєльовських висотах і успішно вели бойові дії за місто Берлін. Бійці 8-ї гвардійської армії під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника В. І. Чуйкова, маючи великий досвід боїв в Сталінграді та інших містах, вміло вели вуличні бої і в Берліні, разом з військами інших з'єднань в короткий термін розгромили і змусили капітулювати Берлінський гарнізон. Саме на командному пункті В. І. Чуйкова 2 травня 1945 року начальник Берлінського гарнізону генерал Вейдлінг підписав капітуляцію німецьких військ і здався разом із залишками гарнізону в полон. Післявоєнний період Після війни продовжував командувати до липня 1946 року 8-й гвардійської армією, яка дислокувалася в Німеччині. З липня 1946 року — заступник, потім перший заступник Головнокомандувача Групою радянських військ у Німеччині та заступник начальника Радянської військової адміністрації в Німеччині. З березня 1949 року — Головнокомандувач Групою радянських військ у Німеччині, одночасно, безпосередньо управляв в Радянській зоною окупації Німеччини, з жовтня 1949 — Голова Радянської контрольної комісії, що здійснювала контроль на території утвореної після закінчення Другої світової війни Німецької Демократичної Республіки. Чуйков прослужив на різних посадах, на території Німеччини вісім років. У 1953 році відкликаний з Німеччини у внутрішній військовий округ. З травня 1953 по 1960 рік В. І. Чуйков командував військами Київського військового округу. 11 березня 1955 році отримав звання Маршала Радянського Союзу. З 1960 року — Головнокомандувач Сухопутними військами СРСР — заступник Міністра оборони СРСР. Це була найвища посада, яку займав Чуйков за роки своєї служби. З серпня 1961 В. І. Чуйков одночасно — перший начальник створеної Цивільної оборони СРСР. Визначив основні завдання цивільної оборони — комплекс заходів, що проводяться завчасно в мирний час, до настання військових дій. Після ліквідації Главкомату Сухопутних військ залишається на посаді керівника Цивільної оборони СРСР до 1972 року. З 1952 року В. І. Чуйков був кандидатом у члени ЦК КПРС. З 1961 року — член ЦК КПРС. Почесний громадянин міста Берліна (8 травня 1965 — 29 вересня 1992). 4 травня 1970 за особливі заслуги, проявлені в обороні міста і розгромі німецьких військ у Сталінградській битві Чуйкову Василю Івановичу присвоєне звання «Почесний громадянин міста-героя Волгограда». У відставці з 1972 року. З липня 1972 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Василь Іванович вів активний спосіб життя — часто бував у військах, на навчаннях, спілкувався з молоддю, відвідував військові училища та школи, займався літературною діяльністю. Його перу належать ряд спогадів про німецько-радянську війну. Був головою ради ветеранів 62-ї армії (8-й гвардійської армії). В липні 1981 року написав листа в ЦК КПРС:
Василь Чуйков помер 18 березня 1982 року. Згідно із заповітом, похований у Волгограді на Мамаєвому кургані у підніжжя монумента «Батьківщина-мати», поруч з воїнами своєї армії, які загинули в Сталінградській битві. Попрощатися з Василем Івановичем вийшло все місто. Єдиний в історії Маршал Радянського Союзу, який був похований за межами Москви. Військові звання
НагородиСРСР
Іноземні нагороди
Відгуки сучасниківУ мемуарах радянських генералів та маршалів відгуки про Чуйкова - зазвичай панегіричні. Водночас підлеглі згадують про його особисту грубість. Так, Володимир Сабік-Вогулов писав:
Чуйков в культуріКінематографі
Відеоігри
Література
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
