Шандор Каньяді

Шандор Каньяді
Kányádi Sándor
Шандор Каньяді, 2010
Народився	10 травня 1929(1929-05-10) Трансильванія
Помер	20 червня 2018(2018-06-20) (89 років) Будапешт, Угорщина[1]
Поховання	Порумбеній-Марі[2]
Громадянство	Румунія
Національність	угорець
Діяльність	дитячий письменник
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[3], поезія[3], дитяча та підліткова літератураd[3] і перекладацтво[d][3]
Alma mater	Університет Бойяїd (1954) і Клузький університет
Знання мов	угорська[4]
Мова творів	угорська
Членство	Digital Literary Academyd, Академія мистецтв Угорщиниd і Writers' Union of Romaniad
Автограф
Нагороди	Премія імені Кошута (1993) премія журнала «Alföld»d (1979) премія Тібора Деріd (1986) премія журналу «Látó»d (1992) премія Гердера (1995) премія Угорської спадщиниd (1998) премія Hazámd (2005) приз Дйорського книжкового ярмаркуd (2008) Національна мистецька преміяd (2014) Меморіальна нагорода Кельчеяd (1997) премія журналу «Látó»d (1994) премія журналу «Látó»d (1995)
Шандор Каньяді у Вікісховищі

|Примітки=

Шандор Каньяді (угор. Kányádi Sándor; 10 травня 1929 — 20 червня 2018, Будапешт) — етнічний угорський поет і перекладач з регіону Трансильванія, Румунія. Він є одним з найвідоміших і улюблених сучасних угорських поетів. Каньяді — один з основних творців сучасної угорської дитячої літератури. Його твори перекладені англійською, фінською, естонською, шведською, німецькою, французькою, румунською і португальською мовами.

Шандор Каньяді народився в Порумбень Марі, невеликому угорському селі в Трансильванії, в родині угорських фермерів. Навчався в сусідньому місті Одорхею-Секуєск. Переїхав в Клуж в 1950 році. Зараз живе між Будапештом і котеджем в сільській місцевості.

Закінчив Клузький університет з кваліфікацією і ступенем вчителя угорської мови і літератури. Він опублікував свій перший том поезії в 1955 році, працюючи помічником редактора. Часто брав участь в написанні декількох літературних журналів. Його переклади також дуже популярні, це саксонська народна поезія, сучасна румунська, а також основні німецькі та французькі поети. Каньяді також дав кілька літературних лекцій за кордоном протягом 1960-х і 1970-х років, для угорців у Західній Європі, Скандинавії, Північній Америці і Південній Америці.

Брав активну участь у політичних обговореннях, боровся з пригніченням Трансильванської угорської меншини. У 1987 Соціалістична Республіка Румунія не дозволила йому поїхати на конференцію у Роттердам, що призвело до виходу письменника зі Спілки письменників як протест.

• Virágzik a cseresznyefa (1955)
• Sirálytánc (1957)
• Kicsi legény, nagy tarisznya (1961)
• Harmat a csillagon (1964)
• Fényes nap, nyári nap (1964)
• Három bárány (1965)
• Kikapcsolódás (1966)
• Függőleges lovak (1968)
• Fától fáig (1970)
• A bánatos királylány kútja (1972)
• Szürkület (1979)
• Farkasűző furulya (1979)
• Tavaszi tarisznya (1982)
• Madármarasztaló (1986)
• Küküllő kalendárium (1988)
• Sörény és koponya (1989)
• Valaki jár a fák hegyén (1997)
• Csipkebokor az alkonyatban (1999)
• Felemás őszi versek (2002)

• Fából vaskarika (1969)
• Kenyérmadár (1980)
• Meddig ér a rigófütty (2005)
• Virágon vett vitéz (2002)
• Világlátott egérke (2011)
• Talpas történetek (2011)

Він отримав більше 30 нагород і нагород, в тому числі:

• Премія Кошута, Будапешт, 1993
• Приз поета Союзу румунських письменників
• Премія Гердера, 1995,
• Центрально-Європейський Приз тисячоліття, 2000

Шандор Каньяді має персональну лавку у метро Бухаресту.

• Another biographical site, with more information on works
• Travis Jeppesen on Kanyadi's Dancing Embers [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.]