Шань-шуй

Малюнок династії Qing художник Wang Hui, 1679

Шань-шуй (кит.: 山水 lit. «Гора-води») — традиційні китайські пейзажні композиції із зображенням гір і води.

Інтерпретація і техніка

Гори, скелі, потоки, хмари, туман - сакральні елементи китайського космосу, що символізують чоловіче та жіноче начало, а також їх взаємодію (див. інь і ян). Для малюнка використовуються мінеральні фарби або чорна туш; зображення супроводжуються каліграфічними написами^[1].

Історія

Жанр склався на початку нашої ери. Його попередниками вважаються кам'яні рельєфи, бронзові курильниці та дзеркала динстії Хань (206 до н.е.-220: напр., зображення міфічної гори Куньлунь^[en]). Найвищий розквіт шань-шуй у живописі — X–XIII століття (художники Го Сі, Лі Тан, Ма Юань)^[1]. Аналогічна тематика присутня також у класичній пейзажній ліриці.

Відомі художники

Династія Суй та раніше

Чжан Цзицянь (550—617)

Династія Тан і період роздробу

У Дао-цзі (685—758).
Цзін Хао (855—915)
Гуань Тун (870—960)
Дун Юань (?—962)
Хуан Цюань (900—965)
Цзюй-жань (X сторіччя)

Династія Сун

Фань Куан (990—1020)
Цуй Бо (1050—1074)
Лі Гун-лін (1049—1106)
Мі Фу (1051—1107)
Ван Сімен (1096—1119)
Ся Гуй (1180 — 1230)

Див. також

Ресурси Інтернету

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шань-шуй

Примітки

↑ ^а ^б Сотрудники НИИ теории и истории изобразительных искусств Российской академии художеств. Энциклопедический словарь «Изобразительное искусство и архитектура» (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 11 жовтня 2010.