Шаповал Микола Терентійович
Мико́ла Тере́нтійович Шапова́л (* 15 червня 1919, Багачка Перша — тепер Великобагачанський район — † 22 березня 1982, Харків) — український письменник та поет, кавалер ордена Червоної Зірки, нагороджений медалями. ЖиттєписПоходить з родини селян-бідняків. Був поводирем у кобзаря Федора Кушнерика, протягом 1928—1934 років виховувався в дитячому будинку — у віці двох років залишився круглим сиротою. Закінчив семирічку, вчився в Великосорочинському педагогічному технікумі, вчителював. 1938 року працював в великобагачанській газеті «Ленінський шлях» (згодом — «Рідний край»). 1939 вступає до Українського комуністичного інституту журналістики, мобілізований до Радянської армії. Учасник Другої світової війни, був в рядах військ, котрі зайняли в 1943 Харків. Маршал Іван Конєв згадував у своїх мемуарах його листівку — заклик до бійців, яку він склав перед наступом. Працював у газеті «Молодь України» кореспондентом по Закарпатській області. Після війни — на Закарпатті, закінчив Ужгородський університет, працював у газеті. Згодом повертається до Харкова, де писав оповідання, повісті, романи про історію й сучасність, вірші для дорослих та дітей. Його поетичні збірки:
Вийшли друком його повісті та новели:
5 листопада 2004 року коштами мешкаючих в США його нащадків на будинку, котрий знаходиться в Харкові — на розі вулиць Чернишевського та Раднаркомівської, де з 1955 по 1982 роки він проживав, встановлена меморіальна дошка. Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia