Шапіро Ізраїль Якович

Ізраїль (Ісаак) Якович Шапіро
Ізраїль (Ісаак) Якович Шапіро
Народився	14 листопада 1909; Київ
Помер	29 липня 2001 (91 рік); Львів
Країна	Російська імперія → СРСР → Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Харківський інститут червоної професури, Донецький медичний інститут
Посада	завідувач кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров'я Львівського державного медичного інституту
Вчене звання	доктор медичних наук
Науковий ступінь	професор

Ізраїль (Ісаак) Якович Шапіро (14 листопада 1909, Київ — 29 липня 2001, Львів) — радянський науковець, доктор медичних наук (1969), професор (1971) Львівського державного медичного інституту, завідувач кафедр історії медицини (1946—1949), соціальної гігієни та організації охорони здоров'я (1969—1986).

Життєпис

У 1935 році закінчив Харківський інститут червоної професури, 1941 року — медичний факультет Донецького медичного інституту.

Під час німецько-радянської війни у 1941—1945 роках працював військовим лікарем.

Після демобілізації з лав радянська армії, у 1946—1949 роках — завідувач кафедри історії медицини Львівського державного медичного інституту.

З 1949 року — доцент кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров'я Львівського державного медичного інституту.

1951 року захищає кандидатську дисертацію, з 1952 — доцент.

1969 року захищає докторську дисертацію та упродовж 1969—1986 років — завідувач тієї ж кафедри, у 1986—1993 роках — професор кафедри.

Його зусиллями у 1970—1986 роках при кафедрі функціонував курс по підвищенню кваліфікації організаторів охорони здоров'я; 1988 року курс виділено в самостійну кафедру Управління охороню здоров'я, яку очолив кандидат медичних наук, доцент Базилевич Ярослав Петрович.

У 1976 році при кафедрі організований курс права в охороні здоров'я, яким керував кандидат юридичних наук, доцент Гладун Зіновій Степанович.

У 1993 році розпочато викладання навчальної дисципліни «Економіка охорони здоров’я».

Напрями його наукових досліджень:

вивчення розвитку вищої медичної освіти, медичної науки та охорони здоров'я населення в західних регіонах України;
питання економіки та організації охорони здоров'я.

Написав близько 180 наукових та навчально-методичних праць, з них 4 монографії.

Як педагог підготував 34 кандидатів та 2 докторів наук.

Серед його робіт:

«Житлово-побутові умови сільського населення західних областей України та шляхи їх подальшого оздоровлення»: кандидатська дисертація (Львів, 1951);
«З історії медичної освіти в західних областях України та на Буковині»: монографія (ЛДМІ, 1957);
«Нариси історії Львівського медичного інституту»: монографія (ЛДМІ, 1959);
«Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту»: монографія (у співавторстві, ЛДМІ, 1966);
«Розвиток вищої медичної освіти і медичної науки в західних областях України, на Буковині і в Закарпатті в XVI—XX ст. (1595—1965 рр.)»: докторська дисертація (Львів, 1968).