Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська
Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська (нім. Charlotte Amalie von Hessen-Philippsthal, 11 серпня 1730 — 7 вересня 1801) — німецька принцеса з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Філіпстальського Карла I та саксен-ейзенахської принцеси Кароліни Крістіни, дружина герцога Саксен-Майнінгену Антона Ульріха. Регентка Саксен-Майнінгену у 1763—1782 роках. Через вдалі реформи та подальше економічне й духовне піднесення країни її називали «Рятівницею герцогства». Від 1785 року мешкала в удовиній резиденції «Амалієнрух» неподалік Майнінгену. БіографіяШарлотта Амалія народилась 11 серпня 1730 року у Філіппсталі четвертою дитиною та другою донькою в родині ландграфа Гессен-Філіпстальського Карла I та його дружини Кароліни Крістіни Саксен-Айзенаської. Мала старшу сестру Кароліну Амалію та братів Вільгельма й Фрідріха. За рік народилася сестра Філіпіна. Батько був принцом Гессенського дому, володів землями у Гессен-Касселі, однак не був повністю суверенним правителем. Матір померла, коли доньці ще не виповнилося 13 років. Батько більше не одружувався. Шарлотта Амалія єдиною зі своїх сестер уклала шлюб. У віці 20 років вона стала дружиною 63-річного герцога Саксен-Майнінгену Антона Ульріха. Весілля пройшло 26 вересня 1750 у Гомбурзі. Для нареченого це був другий шлюб. Перша морганатична дружина народила від нього десятьох дітей, п'ятеро з яких, у тому числі син, досягли дорослого віку. Втім, імператор Священної Римської імперії Карл VI виключив їх з лінії престолонаслідування Саксен-Майнінгену, й Антон Ульріх потребував нових спадкоємців. Герцога змальовували як розумну та вольову людину, але, водночас, задерикувату та запальну. За 12 років подружнього життя Шарлотта народила восьмеро дітей. У січні 1763 року, менш ніж за рік, після народження молодшої доньки, Антон Ульріх помер у Франкфурті-на-Майні. У герцогстві була відсутня прімогенітура, тож права на престол мали їхні обидва малолітні сини. В очікуванні офіційного призначення регенткою, Шарлотта Амалія виїхала до Філіпсталю, звідки повернулась після відповідного указу імператора. Її родичі були проти цього.[1] Роки правління герцогині стали розквітом освіченого абсолютизму в країні. Початок її володарювання припав на економічний занепад країни, однак завдяки проведенню вдалих реформ та введенню режиму жорсткої економії, фінансове становище Саксен-Майнінгену пожвавилося і стабілізувалося. Між іншим, цьому сприяв успішний вибір міністрів та канцлера, яким після 1770-го кілька років був Адольф Готліб фон Ейбен. Водночас, відбулося піднесення духовного життя герцогства. Все це сприяло тому, що Шарлотту Амалію стали називати «Рятівницею герцогства».  Від 1775 року герцогиня залучала до керування державою старшого сина Карла. Остаточно вона пішла з посади регентки у лютому 1782 року, по досягненні молодшим сином повноліття. Під час їх дорослішання,надавала хлопцям певну свободу: вони могли вільно грати у садах плаці та, за бажанням, виконувати роботи в саду власноруч.[1] У 1785 році Шарлотта Амалія придбала маєток своєї попередниці «Софієнлюст», значно розширила його та перейменувала в «Амалієнрух». Надалі він слугував її удовиною резиденцією. Герцогиня розширила та прикрасила сад, де було висаджено близько 300 апельсинових і лимонних дерев, а також кавові дерева та багато інших південних рослин, які зимували в теплицях.[2] Померла 7 вересня 1801 року у Майнінгені, переживши п'ятьох своїх дітей. Згідно з висловленим бажанням, похована на парковому цвинтарі Майнінгена.[3] Родина Чоловік — Антон Ульріх, герцог Саксен-Майнінгенський Діти:
Генеалогія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
