Шарлотта Армстронг
Шарлотта Армстронг (англ. Charlotte Armstrong Lewi) — американська письменниця детективного жанру, сценаристка, драматург, журналістка. Під своїм ім'ям та псевдонімом Джо Валентайн вона написала 29 романів, а також численні оповідання, п'єси та сценарії. За сімома її романами було знято кінофільми, в яких, зокрема, знімалися такі відомі актори, як Мерилін Монро та Клод Рейнс. БіографіяВона була дочкою гірничого інженера Френка Голла Армстронга та Клари Паско Армстронг. Закінчила середню школу у Вулкані, штат Мічиган, у червні 1921 року відразу після того, як їй виповнилося 16 років. Один навчальний 1921–1922-й рік навчалася в коледжі Феррі Голл у Лейк-Форесті, штат Іллінойс, і тоді ж працювала редактором студентського видання «Феррі Тейлс». Навчалася в університеті Вісконсіну в Медісоні впродовж двох років і отримала ступінь бакалавра мистецтв у Барнард-коледжі в 1925 році. Під час роботи в The New York Times у відділі реклами, репортером моди для Breath of the Avenue (довідник для покупців) вона познайомилася з Джозефом (Джеком) Льюї, з яким вступила в шлюб у 1928 році. Працювала також в бухгалтерській фірмі. У неї була донька та двоє синів. Літературна творчістьУ 1939 році, живучи в Кейп-Коді, штат Массачусетс, Армстронг почала свою кар'єру письменниці з написання п'єс «Найщасливіші дні» та «Кільце навколо Елізабет». Обидва потрапили на Бродвей, проте «Найщасливіші дні» провалилися, а «Кільце навколо Елізабет» також не вдалось. Ця відсутність успіху спонукала Армстронга перейти до написання детективно-фантастичних творів: «Лягай Макдафф!» (1942), «Справа дивних сестер» (1943) і «Невинна квітка» (1945), які склали трилогію про детектива-аматора, професора Макдугала Макдаффа. Її успішне використання інструменту драматургії саспенс у романі «Непідозрюваний» став поштовхом для її кар'єри, і незабаром її визнали піонером домашнього саспенсу. Пізніше екранізований у фільмі «Розмова про незнайомця» роман Шарлотти Армстронг «Ворог» 1951 року став хорошим прикладом роботи її в цьому жанрі. Публікації Армстронг зазвичай відбувалися одним із двох шляхів. Усі її романи були опубліковані «Coward-Mccan», навіть «Протеже», який був опублікований посмертно. Проте її оповідання публікувалися в журналах. Більшість їх опубліковано в журналі «Ellery-Queen's Mystery Magazine», але деякі інші опубліковані в «The Saturday Evening Post» і журналі «Argosy». У вересні 1952 року фентезійна повість Армстронг «Триденна магія» (1948) була опублікована в «Фентезі & Сайнс фікшн». Довга версія була передрукована в антології 1979 року «Таємничі видіння» Мартіна Г. Грінберга, Джозефа Оландера та Чарльза Г. Во. Редактори у своїй передмові зазначили, що це була «потужна і майже забута новела», яка продемонструвала, що, хоча відома письменниця була «найвідомішою напруженістю та стилем», вона могла «стати настільки ж відомою завдяки гумору та стилю». Пізніше екранізований у фільмі «Розмова з незнайомцем» роман Армстронг «Ворог» 1951 року є хорошим прикладом роботи її в цьому жанрі. Багато романів Армстронга, такі як «Ворог», також містять приховані політичні алегорії. У цих історіях персонажі групуються в об'єднання, щоб спробувати розгадати таємницю. Групки, як правило, швидко роблять перший запропонований висновок, і в процесі цього ігнорують будь-які протиріччя. Приблизно в той же час страх перед комуністичним впливом на американські інституції та проникнення радянських шпигунів поклали початок заснованій на таких засадах епохи сенатора Маккарті. Протягом того часу сотні американців були звинувачені в тому, що вони комуністи або співпрацювали з комуністами, деякі з них на підставі сумнівних і перебільшених доказів, що іноді призводило до незаслужено знищеної кар'єри та втрати роботи. У романі «Ворог» переважає панування натовпу, оскільки люди ігнорували докази, подібно до маккартизму, який домінував у політиці того часу. Ці елементи маккартизму також присутні в її романі 1951 року «Пустощі», який був екранізований у фільмі «Не стукай» режисера Роя Бейкера з Мерилін Монро і Річардом Відмарком у головних ролях. ВизнанняНа знак визнання її роботи будинок, куди Армстронг переїхала і жила у Глендейлі, штат Каліфорнія, до самої смерті, став відомий як «Будинок Шарлотти Армстронг». У 1965 році Центр архівних досліджень Говарда Готліба звернувся до Армстронг із проханням стати сховищем усіх її робіт. Армстронг погодилася, і тепер Центр Готліба є найкращим архівом для пошуку будь-яких робіт Армстронг. Крім того, приблизно в 1956 році Армстронг і її родина зібрали збірку творів про неї та її сім'ю під назвою «Шарлотта Армстронг, пам'ятка майстерної оповідачки». У 1957 році Армстронг отримала премію Едгара за роман «Драм отрути». Два інші романи були номіновані на цю премію, обидві в 1967 році: «Магазин подарунків» і «Лимон у кошику». Ентоні Бучер, автор «Дев'яти по дев'ять» (англ. Nine Times Nine) написав про Армстронг: «Одна з небагатьох справжніх чарівниць сучасності»[6]. Газета «New York Times» написала: «Армстронг пише з бравурною майстерністю, накопичуючи агонію та напругу» та «Шарлотта Армстронг — американська королева саспенс-романістів». Твори
Серія Макдугала Даффа
Інші романи
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
