Шарль Вільдрак

Шарль Вільдрак
фр. Charles Vildrac
Ім'я при народженні	фр. Charles Eugène Messager[1]
Псевдонім	Charles Vildrac і Robert Barade
Народився	22 листопада 1882(1882-11-22)[2][3][…]  V округ Парижа, Париж[5][1]
Помер	25 червня 1971(1971-06-25)[2][3][…] (88 років)  Сен-Тропе[6]
Поховання	Cemetery of Saint-Tropezd[7]
Країна	Франція[8]
Діяльність	поет, драматург, дитячий письменник, письменник, педагог, галерист
Заклад	Prix Jeunessed і Regardsd
Знання мов	французька[2][9]
Мова творів	французька
Magnum opus	L'Indigentd
Членство	Абатство[10], Асоціація революційних письменників і художниківd, Comité national des écrivainsd і Société des poètes françaisd
Учасник	Перша світова війна
Нагороди	Велика літературна премія Французької академії (1963) Prix Toiracd (1931)
Шарль Вільдрак у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Шарль Вільдрак (фр. Charles Vildrac Charles Vildrac, справжнє прізвище Мессаже, фр. Messager Messager; 22 листопада 1882 року, Париж, — 25 червня 1971 року, Сен-Тропе) — французький поет, один з засновників літературного товариства «Абатство». Також дитячий письменник, драматург, та автор мандрівних есеїв. До часів Голодомору в Україні — совєтофіл.

Творчість Вільдрака насичена емоційним барвами і вірою в гуманістичні ідеали. Критики писали, що його вірші — це повернення до істинної простоти повсякденності на противагу штучності поетичних шукань попередніх поколінь. Як поет, Вільдрак долучився до конструкції «поезії буднів»; одним із найкращих зразків такої поезії — збірка Вільдрака «Livre d'amour» (1910).

Разом із членами «Абатства» — Рене Аркосом та Жоржем Дюамелем, — Вільдрак належить до митців, що відкидали домінування естетизму у французькій літературі останніх двох десятиліть XIX століття.

Загальне естетичне завдання Вільдрака — стерти межу між повсякденною та поетичною мовами.

У роки війни 1914—1918 Вільдрак, як і вся його поетична група, болісно рефлексував на реалії війни так, що лівацька пропаганда приписувала йому крайній пацифізм («Chants du désesperé», 1914—1920). Його вірші у ці роки — це, скоріше, «пісні зневіреної», людини, що на власні очі бачила потворні лики війни.

Вільдрак підписував також ліберальні декларації і протести, а згодом брав участь у комуністичній групі Барбюса «Clarté» — прийнамні у перший період її існування (1919), але відійшов від неї, коли вона стала промосковською. Його творчість активно популяризували московити, зокрема комуніст Луначарський, а вже у 1990-их на Московщині вийшла 4-томна збірка його творів. Але насправді, творчість Вільдрака не мала нічого спільного з демагогічними міркуваннями про завдання поезії вульгарної комуністичної критики.

Драматургія Вільдрака відома твором «Le Paquebot Tenacity» (1920), в основі сюжету якого є доля двох відставних солдатів — французьких емігрантів до Канади.

• Le verslibrisme, P., 1902;

Збірки поезій

• «Poèmes», P., 1905;
• Images et mirages, P., 1907;
• Написані спільно з Ж. Дюамель «Notes sur la technique poétique», P., 1910;
• Livre d'amour, P., 1910; додат. вид., Р., 1915; P., 1920; P., 1921;
• Chants du désesperé, P., 1920.

Драми

• Le Paquebot Tenacity, P., 1920;
• Michel Auclair, P., 1922;
• Un Pèlerin, P., 1926.

• Мандельштам О. Э. Charles Vildrac. Découvertes [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] // О. Э. Мандельштам. Собрание сочинений в 4 т. М.: Арт-Бизнес-Центр, 1994. Т. 3. С. 592.
• Луначарский А. В. Шарль Вильдрак (Литературные силуэты) [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Киевская мысль. 1914. № 148. 1 июня.
• Павлов Л. Воспоминания Вильдрака // Литературная газета. 1969. 22 янв., № 4.

• наукова поезія

Статья основана на материалах Литературной энциклопедии 1929—1939.