Шарль де Сен-П'єр
Шарль-Ірене Кастель, абат Сен-П'єр (фр. Charles-Irénée Castel, abbé de Saint-Pierre; 18 лютого 1658, Сен-П'єр-Егліз — 29 квітня 1743, Париж) — відомий французький публіцист, один з найвизначніших поборників ідеї вічного миру. З'явившись наприкінці XVII ст. до Парижа, він зблизився з Сегре, Ніколем, Мальбраншем, Фонтенелем. Герцогиня Орлеанська зробила його своїм духівником, а кардинал Мельхіор де Поліньяк взяв із собою на Утрехтський конгрес, який і навів абату ідею його знаменитої книги «Проект вічного миру» (Projet de paix perpétuelle, 1713). Тієї ж ідеєю умиротворення пройняті його «Міркування про полісинодії» (фр. Discours sur la polysynodie, 1718), де він сміливо відмовляє Людовику XIV в імені Великого за несправедливі війни та за скасування Нантського едикту. За це його виключили з Академії, і Мопертюї, його заступнику, було заборонено вимовити йому традиційний панегірик. Це не збентежило захопленого людинолюбця (Сен-П'єр увів у французьку мову слово «bienfaisance», звідки й українське «благодійність»); протягом багатьох років він продовжував у салонах та у пресі викладати свої філантропічні утопії. ПраціДруковані праці
ПерепискаСен-П'єр обмінювався листами з багатьма світилами свого часу, включаючи Вольтера. Його листи часто закінчувалися формулою «Рай тим, хто творить добро».[9] Примітки
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia