Шарль де Тольне
Шарль де Тольне (фр. Charles de Tolnay; при народженні Карой фон Тольнаї (угор. Károly von Tolnai); 27 травня 1899 року, Будапешт, Угорщина — 17 січня 1981 року, Флоренція, Італія) — угорський мистецтвознавець та експерт із творчості Мікеланджело. За словами Ервіна Панофскі — один «із найяскравіших мистецтвознавців» свого часу[6][7][8]. Життя і творчістьКарой фон Тольнаї народився 27 травня 1899 року в Будапешті, Австро-Угорщина. Він був сином Арнольда фон Тольнаї (угор. Arnold von Tolnai), чиновника угорської адміністрації. У 1918 році він почав вивчати історію мистецтва та археологію як Карл Тольнаї (нім. Karl Tolnai) у Німеччині, спочатку в Берлінському університеті (під керівництвом Адольфа Ґольдшмідта), потім у Франкфуртському університеті (під керівництвом Рудольфа Каутча (нім. Rudolf Kautzsch))[7]. Протягом цього періоду він також захоплювався мандрами. Між 1921 і 1922 роками він здійснив свою першу поїздку до Бельгії, відвідавши Брюссель, Антверпен, Левен, Гент, Брюгге та Льєж. У 1923 році він відвідав Париж, Окситанію, Іспанію, Лісабон, Турин, Мілан і Венецію. У 1924 році він здійснив стоденну подорож до Італії, відвідавши Флоренцію та Рим, де був вражений мистецтвом Мікеланджело[7][6]. Він продовжив вивчати історію мистецтва у Віденському університеті (у Юліуса фон Шлоссера та Макса Дворжака[7]), де написав докторську дисертацію про Ієроніма Босха (1925)[9]. У 1928 році він став викладачем Гамбурзького університету та другом молодого Ервіна Панофскі. Там він написав книгу про пізню архітектуру Мікеланджело (1929). Потім він переїхав до Риму, де багато досліджував у бібліотеці Герціана. Між 1934 і 1939 роками він викладав історію мистецтва в паризькій Сорбонні, де змінив своє ім'я на «Шарль де Тольне» (фр. Charles de Tolnay). У 1939 році він іммігрував до Сполучених Штатів, громадянином яких він став у 1945 році, працюючи кілька років в Інституті передових досліджень у Принстоні, Нью-Джерсі. За словами Ернеста Г. Вілкінса (англ. Ernest H. Wilkins): «з багатьох спеціалістів, які працюють в Інституті перспективних досліджень, напевно, ніхто не є більш невтомним дослідником, ніж Шарль де Тольне, угорський авторитет у галузі мистецтва Відродження»[10]. У 1953 році Тольне призначили професором історії мистецтва в Колумбійському університеті, звідки він вийшов на пенсію в 1965 році. У тому ж році він став директором музею Каза Буонарроті у Флоренції, який він допоміг реорганізувати[7][11]. Він написав фундаментальні дослідження про фламандський живопис, зокрема про Босха, Яна ван Ейка та Робера Кампена, Гуго ван дер Гуса та Пітера Пауля Рубенса, а також про живопис Рембрандта та Яна Вермера. З 1943 року його увага була зосереджена на Мікеланджело, працюючи над 5-томним дослідженням його творчості, яке назвали «найбільшим, найнауковішим дослідженням Мікеланджело нашого покоління»[12]. Також важливими є його праці про двір Матвія Корвіна, короля Угорщини та Хорватії, а також роботи про Біччі ді Лоренцо, Мазаччо, Філіппо Ліппі, Доменіко Гірландайо, Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тінторетто, Понтормо, Дієго Веласкеса, Ніколя Пуссена, Антуана Ватто, Ежена Делакруа, Поля Сезанна та інших[6]. Тольне помер 17 січня 1981 року у Флоренції, Італія. За словами Ервіна Панофскі, Тольне «вирізняється рідкісним поєднанням конструктивної наукової уяви та глибокого знавця… Завдяки своїй надзвичайній енергії д-р ф. Тольне значно розширив наші знання про Босха, Брейгеля і особливо Мікеланджело»[6]. За словами Ернеста Мангайма: «всі любили Тольне, тому що він мав дуже цікаві думки. Він шукав зв'язок між історією мистецтва, аналізом мистецтва та соціологією»[13]. Вибрані публікації
Виноски
Для подальшого читання
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
