Шассе культура

	Шассе культура
Названо на честь	Camp préhistorique de Chassey-le-Campd
Наступник	Культура дзвоноподібних келихів
Час/дата початку	46 століття до н. е.
Час/дата закінчення	2400 до н. е.
	Шассе культура у Вікісховищі

Культура Шассе-Лагоцця, або Шасейська культура, — назва археологічної культури пізнього неоліту — раннього енеоліту, що передувала культурі дзвоноподібних келихів, є наступницею сернійської культури Існувала близько 4500 - 3500 рр.. до Р. Х.

Походження та регіональні зв'язки

Як зазначає О. Л. Монгайт, місцями шасейська культура співіснує з епікардіальними культурами, в інших місцях шасейські шари лежать вище шарів з епікардіальною керамікою ^[1]. Згідно з іншими гіпотезами, шасейська культура є розвитком локального варіанта кардіальної кераміки ^[2].

Була споріднена культурі Кортайо на території Швейцарії та культурі Віндмілл-Гілл^[en] на території Великої Британії.

Поширення

У Франції назва «Шассе» дано за типовою археологічною пам'яткою біля Шассе-ле-Камп (департамент Сона і Луара), де археологічні пам'ятки показують безперервність проживання людей бронзової та залізної доби, у римський період та Середні віки.

В Італії культура Лагоцца була поширена Лігурійським узбережжям, в Емілії та Ломбардії. Характерні добре обпалені судини з гладкою або глянсуватою поверхнею, без ручок, але з отвором для підвішування, або з ручками та прямою або потовщеною верхньою стінкою, а також тарілкоподібні судини. Носії культури жили у природних печерах та відкритих стоянках. Поховання вивчені погано, тільки у Гротта делла Коломбіна знайдені скорчені трупоположення, що супроводжуються керамікою цієї культури ^[3].

Шасейська культура була поширена на рівнинах і плато стародавньої Франції, включаючи долини Сени та верхньої Луари, і досягала території сучасних департаментів Верхня Сона, Воклюз, Альпи Верхнього Провансу, Па-де-Кале та Ер і Луара. При розкопках у Берсі (Париж) було виявлено шасейське поселення (4000 - 3800 рр. до Р. Х.) на правому березі Сени; серед знайдених артефактів — дерев'яні човни, кераміка, луки та стріли, дерев'яні та кам'яні знаряддя.

Спосіб життя

Тубільці культури Шассе-Лагоцця були осілими фермерами (вирощували жито, просо, яблуню, грушу, сливу) та скотарями (вівця, коза, корова). Жили у будинках, згрупованих у невеликі села (100-400 осіб). Їхня кераміка майже не мала прикрас. Вони не володіли металообробкою, використовували крем'яні знаряддя.

На початку 21 ст. було виявлено велике поселення цієї культури Вернег (Vernegues) ^[4].

Занепад

Близько 3500 до Р. Х. на півночі Франції шасейська культура поступається місцем пізнішій енеолітичній культурі Сени-Уази-Марни^[en] (3100 - 2000 рр. до Р. Х..) іншого походження, а на півдні Франції і крайньому північному заході Італії — розпадається на низку дрібних локальних варіантів (культура Пе-Рішар^[de], культура Вераза^[fr] тощо).

Як ймовірні нащадки шасейської культури розглядаються лігури ^[5].

Хронологія

4000: шассейське поселення Берсі біля Парижа;
4400: шассейське поселення Сен-Мішель-дю-Туш біля Тулузи;
4400: виникнення рессенської культури^[en] у Бом-де-Гонвійяр, департамент Верхня Сона;
3190: шассейські пам'ятники у Кальвадосі;
3530: шассейські пам'ятники у Па-де-Кале;
3450: занепад шассейської культури у департаменті Ер і Луара;
3400: занепад шассейської культури у Сен-Мітрі (департамент Альпи Верхнього Провансу).