Шахнович Мойсей Давидович
Мойсей (Моїсей) Давидович Шахнович (1918—1982) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, командир батареї 321-го артилерійського полку (91-ша стрілецька дивізія, 51-ша армія, Південний фронт), Герой Радянського Союзу, капітан. ЖиттєписНародився Мойсей Шахнович 15 травня 1918 року в родині робітника. У більшості джерел про нього вказано, що місцем народження є м. Старокостянтинів Хмельницької області, проте, за іншими даними, він є уродженцем смт Любар на Житомирщині[1][2][3][4]. За деякими свідченням, він навіть був випускником місцевої єврейської школи[5]. Імовірно, сім'я Шахновичів могла згодом переїхати до Старокостянтинова на постійне місце проживання. 1937 року Шахнович закінчив Дніпропетровський машинобудівний технікум. Після цього повернувся до Старокостянтинова, працював на місцевому цукровому заводі теплотехніком. З 1938 року Мойсей Давидович у лавах Червоної армії. 1941 року закінчив Бакинське військове піхотне училище. З початком Німецько-радянської війни Мойсей Давидович з листопада 1941 року перебував на фронті. Воював на Дону, у передгір'ї Кавказу та під Сталінградом. Брав участь у визволенні України, зокрема міст Краснодона та Мелітополя; пізніше воював у Білорусі та Прибалтиці. Був чотири рази поранений. Капітан, був командиром батареї 321-го артилерійського полку (91-ша стрілецька дивізія, 51-ша армія). Особливо відзначився у вуличних боях за місто Мелітополь 12—23 жовтня 1943 року. Його батарея знищила 2 танки, 4 автомашини, придушила вогонь декількох батарей і відбила ряд контратак противника. З 1946 року — звільнений у запас. Спочатку повернувся до Старокостянтинова, де залишилися рідні, проте вони були розстріляні ще 1942 року. Тому, врешті-решт, Шахнович поїхав до міста, де навчався військовій справі — до Баку, де й прожив до кінця життя. 1958 року закінчив Московський інститут народного господарства. Працював директором гастроному в Баку, який місцеві жителі так і називали «гастроном Шахновича». Помер 19 жовтня 1982 року. Похований у Баку на Єврейському кладовищі. РодинаМойсей Давидович із дружиною Есфір виростили двох синів — Давида та Олександра. Онуки та правнуки живуть в Ізраїлі. НагородиЗа мужність і відвагу, проявлені у боях при звільненні Мелітополя, 1 листопада 1943 року Мойсею Давидовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 1296)[6]. Був нагороджений також Орденом Червоної Зірки (14 лютого 1943[7]), медаллю «За оборону Сталінграда»[8], іншими медалями. Пам'ятьНа честь М. Д. Шахновича була названа одна з вулиць Мелітополя, його ім'я увічнено на міській Алеї Героїв Радянського Союзу[9]. У смт Любар на будівлі Любарської гімназії № 1 при вході Мойсею Шахновичу встановлена меморіальна дошка як уродженцю цього населеного пункту[10]. Також, 9 травня 2010 року у сквері біля вищезазначеної гімназії встановлено Пам'ятник Героям-землякам Любарщини 1941—1945 років, серед яких і стела Мойсею Давидовичу Шахновичу[11]. Джерела та література
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
