Швайка Олесь Павлович

Швайка Олесь (Олексій) Павлович
Народився	19 липня 1932(1932-07-19) (92 роки)
Країна	Україна
Діяльність	хімік, викладач університету
Галузь	органічна хімія[1]
Заклад	Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України[1]
Посада	провідний науковий співробітник відділу хімії гетероцикличних сполук[1] (з 2015 року[2]) член спеціалізованої вченої ради з хімічних наук[3] (з 2014 року[4])
Вчене звання	професор>[6][2]
Науковий ступінь	доктор хімічних наук (з 1977 року[2])
Відомі учні	Короткіх Микола Іванович
Аспіранти, докторанти	Короткіх Микола Іванович
Відомий завдяки:	Глосарій термінів з хімії[5]
Нагороди	премія НАН України імені А. І. Кіпріанова (2006 рік)[7][8]

Олесь (Олексій) Павлович Швайка (19 липня 1932 року — 13 серпня 2021 року) — український хімік, професор, доктор хімічних наук за напрямком органічна хімія, лауреат Премії НАН України імені А. І. Кіпріанова, провідний науковий співробітник відділу хімії гетероциклічних сполук Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України.

Олесь Павлович Швайка народився 19 липня 1932 року. 1953 року закінчив Львівський політехнічний інститут^[9].

Наукову діяльність розпочав у Харківській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту хімічних реактивів, з дослідження органічних сцинтиляційних матеріалів^[10]. Його співавторами були Греков Анатолій Петрович, Нагорна Лариса Панасівна^{[11][12][13][14][15][16][17][18][19][20]}. 1963 року здобув ступінь кандидата хімічних наук у Харківському державному університеті^[9].

Після заснування у Донецьку Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР^[21] з 1969 року починає працювати у ньому як науковий співробітник, завідувач лабораторії та завідувач відділу.

23 грудня 1977 року здобув науковий ступінь доктора хімічних наук.^[2], захистивши у Київському державному університеті докторську дисертацію за темою «Реакції рециклізації гетероцикличних сполук під дією гідразинів та деякі дослідження у ряді азолів»^[22]. 20 травня 1988 року отримав звання професора^[2].

Впродовж 20 років був завідувачем відділу хімії азолів Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України. З 2007 року — провідний науковий співробітник відділу хімії азотовмісних гетероциклічних сполук ІнФОВ НАН України^[23].

З 4 січня 2014 року до 30 жовтня 2015 року займав посаду провідного наукового співробітника відділу № 5 хімії фосфоранів Інституту органічної хімії НАН України^[2].

4 липня 2014 року наказом МОН призначений членом спеціалізованої вченої ради з хімічних наук ІнФОВ НАН України^[4].

З 3 листопада 2015 року займає посаду провідного наукового співробітника відділу хімії гетероциклічних сполук ІнФОВ НАН України^[2].

До наукових інтересів професора Олеся Швайки входять дослідження трансформації гетероциклічних сполук, зокрема азолів, азолідинів та солей азолію, а також синтез гетероциклічних похідних малих кілець.

Під керівництвом О. П. Швайки та М. І. Короткіх в Україні на початку 1990-х засновано науковий напрямок з дослідження стабільних гетероароматичних карбенів^[24]. Результатом цієї роботи, зокрема із дослідження стабільних карбенів^[en], надалі стало звання лауреата Премії НАН України імені А. І. Кіпріанова у 2006 році^[25].

Іншим напрямком є прикладні дослідження у галузі фармацевтичної та полімерної хімії, а також оптичної техніки. Є співавтором низки винаходів з органічної хімії, що було запантентовано з 1996 по 2003 рік^[26].

Є автором навчальних матеріалів для застосування у профільних ВНЗ щодо синтезу лікарських засобів^[27][28].

Є співавтором статті про проблеми української хімічної термінології, що було представлено у 1996—1997 роках на засіданнях мовознавчої комісії і комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові^[29].

Разом з ним є співатором «Тлумачного термінологічно словника з органічної та фізико-органічної хімії» та «Глосарію термінів з хімії»

Є автором низки статей у громадсько-політичному виданні «День»^[30] з аналізом концепції «русский мир», як негативної для України^[6][31].

2006 року, перемігши у конкурсі з роботою «Цикл наукових праць „Стабільні карбени та протокарбенові сполуки“» у співавторстві з Короткіх Миколою Івановичем та разом з ним, став лауреатом премії НАН України імені А. І. Кіпріанова^[25].

• Сцинтилляторы и сцинтилляционные материалы (рос.)/ А. П. Греков, О. П. Швайка. — Москва — 105 арк.^[20]
• Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії [Текст]: укр.-рос.-англ. / НАН України, Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка ; уклад.: Й. О. Опейда, О. П. Швайка. — К. : Наук. думка, 1997. — 532 с
• Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів: навч. посіб. / О. П. Швайка ; НАН України, М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., випр. і допов. — Донецьк : 2004. — 551 с.
• Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка. — Донецьк, 2008^[5].
• Карбеновий та карбенокомплексний каталіз органічних реакцій: монографія / М. І. Короткіх, О. П. Швайка; НАН України, Донец. нац. ун-т, Ін-т фіз.-орган. хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка. — Донецьк: ДонНУ, 2013. — 371 c.
• Основи хімії гетероциклічних сполук: навчальний підручник / О. П. Швайка, М. І. Короткіх ; НАН України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка. — Київ: Наука, 2016. — 240 с.
• Начала хімії гетероциклічних сполук: навч. посіб. / О. П. Швайка, М. І. Короткіх ; НАН України. Ін-т фіз.-орган. хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка, НАН України. Ін-т органічної хімії, Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Київ: Академперіодика, 2020. — 190 с