Шведова Ірина Ігорівна

Шведова Ірина Ігорівна
Шведова Ірина Ігорівна
Основна інформація
Дата народження	28 квітня 1959 (66 років)
Місце народження	Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Громадянство	Росія
Професії	акторка, співачка, авторка пісень, театральна режисерка
Освіта	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Інструменти	рояль і акордеон[d]
Нагороди	;
irinashvedova.com
	Файли у Вікісховищі

Ірина Ігорівна Шведова-Демаріна (сценічне ім'я Ірина Шведова) (нар.. 28 квітня 1959 року, Кишинів, Молдавська РСР) — російська співачка, відома насамперед за піснями «Белый вальс» («Афганский вальс») та «Америка-разлучница», актриса театру і кіно, музикант, композитор, автор пісень, режисер естрадних номерів і програм, музичних вистав, викладачка сценічного мистецтва.

Біографія

Народилася в Кишиневі 28 квітня 1959 року, де прожила перші три роки, після чого сім'я повернулася на батьківщину, в Київ. Батько — Василь Якович Третяк (1926—1989), драматичний тенор, соліст Українського театру опери та балету ім. Тараса Шевченка, народний артист СРСР, похований на Байковому кладовищі в Києві. Мати — Людмила Станіславівна Томашевська (1935−2011), актриса Київського українського драмтеатру ім. Івана Франка, похована на Матвіївському кладовищі міського округу Подольськ Московської області.^[1]

Ірина носить прізвище вітчима — письменника Ігоря Олександровича Шведова (1924—2001), заслуженого діяча мистецтв та народного артиста України, похований на Байковому кладовищі в Києві.^[2]

З 6 років Ірина займалася музикою, англійською мовою і класичними танцями. А в 1968 році почала відвідувати студію юних дикторів на Українському радіо і з естрадно-симфонічним оркестром українського радіо і телебачення виконала в дитячій опереті Володимира Шаповаленка «Королева Зубна Щітка» свою першу серйозну вокальну партію — головну партію Маші. Партнерами Ірини по радіоспектаклю були народний артист України Микола Яковченко, народна артистка України Поліна Нятко.

У 1969—1973 роках навчалася в студії образотворчого мистецтва (педагог Валентина Олексіївна Коробкова).

У 1974 році закінчила музичну школу № 5 (клас фортепіано Тетяни Костянтинівни Прокопюк), де вже почала складати пісні, з яких три були записані на радіо в 1977 році (виконувала і акомпанувала сама Ірина).

З 1974 по 1980 рік займалася бальними танцями в ансамблі «Ритм» Жовтневого палацу культури (керівник — Валерій Миколайович Корзинін), беручи участь у міжнародних змаганнях по класу А.

Після закінчення школи в 1976 році працювала секретарем-друкаркою, концертмейстером, вела дитячі танцювальні гуртки, грала і співала в естрадному оркестрі Іллі Гасса Київського об'єднання музичних ансамблів.

Закінчила факультет етики та естетики університету марксизму-ленінізму при Київському міськкомі Компартії України у 1976—1978, отримала диплом з відзнакою.^[2]

У 1979 році вона вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, який закінчила у 1983 році (курс Михайла Михайловича Карасьова). Диплом захищала на сцені Київського українського драмтеатру ім. Івана Франка у виставі «Дикий Ангел» (роль Тані), який ставив відомий театральний режисер і педагог, лауреат Державної премії СРСР, Володимир Оглоблін. Партнерами Ірини по виставі були народний артист України Богдан Ступка, народний артист України і Росії Валерій Івченко.^[3]

Після випуску три роки викладала сценічні рухи в рідному інституті, поєднуючи з роботою актриси, концертмейстера і балетмейстера в Київському Молодіжному театрі під керівництвом народного артиста України Віктора Шулакова. Спільно з театральною трупою концертної бригади виступала в травні 1986 року перед учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.^[1]

В 1986 році стала дипломантом Українського конкурсу артистів естради в місті Хмельницькому, після якого пішла з театру до Кримської філармонії (м. Сімферополь) в ансамбль «Крим» народного артиста СРСР Юрія Богатикова. Виступала співачкою і музиканткою (клавіші), разом з ансамблем побувала в різних регіонах СРСР: на Камчатці і Сахаліні, в Сибіру і Забайкаллі, на Уралі і в Казахстані, в Таджикистані, Азербайджані та інших регіонах СРСР. Почала співпрацювати з відомим продюсером і режисером, заслуженим діячем мистецтв Росії, Едуардом Смольним.^[2]

У 1988−1989 роках працювала в Київському мюзик-холі під керівництвом Миколи Баранова, а в 1989−1990 — у Київському театрі естради, де зіграла головну роль Карен в мюзиклі «Серенада Сонячної долини» в постановці режисера, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Бегми, і роль Миші в музичній казці «День народження кота Леопольда».

У 1990 році стала лауреатом фестивалю «Пісня року» на телекомпанії Останкіно з піснею «Белый вальс», і через рік — з піснею «Америка-разлучница» (автори — композитор Ігор Демарін і поет Юрій Рогоза). У 1992 році завоювала Гран-Прі в Санкт-Петербурзі на конкурсі «Шлягер року» з піснею «Америка-разлучница».^[1]

З 1990 року живе і працює в Москві. Співпрацює з концертними організаціями, музичними колективами, студіями звукозапису, відомими і початківцями авторами пісень, сценічними майданчиками Москви, Підмосков'я і Росії. У 1994 році відбувся концерт Ірини Шведової та Ігоря Демаріна «Дві людини» (режисер Олександр Ревзін) у Державному центральному концертному залі «Росія», який записали і показали на Першому каналі телебачення Останкіно. У 1996 році відбувся бенефіс Ірини Шведової на сцені Московського театру естради (під керівництвом народного артиста РРФСР Бориса Брунова) «Десять років потому» (режисер — Заслужений артист Росії Олександр Левшин).^[1]

Свої творчі вечори Ірина постійно проводить в Центральному Будинку працівників мистецтв, в московському Будинку вчених, у Центральному державному музеї Великої Вітчизняної війни, в Центральному будинку Російської Армії їм. М. Фрунзе і Московському центральному Будинку літераторів, на сцені Московського театру «Кураж» під керівництвом Михайла Долоко. Виступає з благодійними концертами для військовослужбовців, співробітників МВС, МНС, охорони здоров'я, ветеранів, дітей-сиріт та інвалідів. Протягом 15 років була членом громадської ради ГУВС Московської області.

З 1991 по 1996 рік Шведова чотири рази виїжджала до США, виступала в Нью-Йорку і Сан-Франциско, Бостоні, Лос-Анджелесі, Маямі, Чикаго та Вашингтоні, в тому числі в Організації Об'єднаних Націй.^[2]

За виступи в Чечні під час бойових дій в 1996 і 2000 роках Ірина Шведова нагороджена Почесною Грамотою Президента Бориса Єльцина і Подякою Президента Володимира Путіна. З 1993 року — член Всеросійської громадської організації ветеранів «Бойове братство». У 2017 році двічі виїжджала з групою артистів до Сирії, де виступала під час бойових дій на авіабазі російських військовослужбовців.^[1] Має багато громадських нагород, пам'ятних медалей.^[1]

З 2002 по 2012 рік у Центрі дитячої театральної творчості «Синій птах» (м. Подольськ)^[1]^[4], поставила шість музичних вистав як режисерка («Русалочка», «Дюймовочка», «Останній ветеран», «Кентервільський привид», «Казка про мертву царівну і сім богатирів», «Алі-Баба і сорок розбійників»).

Випустила кілька музичних дисків («Ведьма» 1993, «Белый вальс» 1997, «Говорила мама» 2004, «Над городом» 2006, «Парижский шарманщик» 2009, «Уроки пения» 2011, «Синий платочек» 2014, «Белая ворона — 30 лет на эстраде» 2016, «Вселенная Высоцкого» 2019). Відеозбірка «Америка-розлучница» вийшла у 1999 році.^[5]

З 2009 по 2015 рік Ірина Шведова зіграла близько 15 ролей в декількох кінофільмах і серіалах («Відображення» — проект Олексія Пиманова на Першому телеканалі, «До суду» і «Справа лікарів» — проекти режисера Казбека Меретукова на НТВ, «Правила маскараду» реж. Олександра Муратова на телеканалі «Росія-1» та ін), і в 2015 році стала членом Союзу кінематографістів Росії, очолюваного народним артистом Росії Микитою Михалковим. Вона бере участь у творчих вечорах в Центральному Будинку кіно та на багатьох кінофестивалях: «Амурська осінь» (м. Благовєщенськ), «Балтійські дебюти» (м. Світлогорськ), «Провінційна Росія» (м. Єйськ), «Липецький вибір» (м. Липецьк), «Край світу» (м. Южно-Сахалінськ) тощо.^[2]^[6]

У 2014 році на сцені Московського мюзик-холу з успіхом пройшла прем'єра вистави «Синій платочок» за п'єсою Івана Складчикова, спеціально написаної для Ірини Шведової та історика грамзапису Михайла Куніцина «Я — епоха» — сцени з життя і пісні Клавдії Шульженко.

У 2015 році спільно з благодійним фондом Оксани Федорової «Поспішайте робити добро!» та акціонерним комерційним банком «Хованський» випустила книгу і аудіокнигу «Жінки — кавалери Ордена Слави» як літературний та музичний редактор.

У 2016 році на сцені Центрального державного музею Великої Вітчизняної війни відбулась презентація книги «Жінки — кавалери Ордена Слави», яка ґрунтується на спогадах Марії Зіновієвни Богомолової (1924—2017) та інших ветеранів війни, в юності пішли на передову зі шкільної лави, в якій Ірина Шведова виступила продюсером, автором сценарію, режисером-постановником і ведучою.

В 2018 році за участю зразково-показового оркестру зразково-показового оркестру Нацгвардії Російської Федерації, дитячих колективів та майстрів естради на сцені Адміністрації Президента Росії відбувся тематичний концерт «Листи з фронту», в якому Ірина Шведова виступила продюсером, автором сценарію, режисером-постановником і ведучою.

На даний час Шведова активно гастролює з сольними концертами по Росії і за кордоном. Постійно співпрацює з ансамблем солістів «Старгород» (м. Пенза), ансамблем "Творча співдружність музикантів"під керуванням заслуженого артиста Росії Олександра Покідченко (м. Москва), Державним академічним російським концертним оркестром «Боян» під керівництвом народного артиста СРСР і Росії Анатолія Полєтаєва (м. Москва) та іншими музичними колективами.

Веде викладацьку та постановочну діяльність і є головою журі конкурсу «Сузір'я дитячих талантів» (м. Москва) https://www.fond-sozvezdie.ru/ [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]. Співпрацює з вокальною студією SK-STARS Олександра Колчака м. Подольську http://sk-stars.ru/ [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] .

З 2015 по 2019 рік працювала в Московському драматичному театрі під керівництвом Армена Джигарханяна актрисою та музичним постановником (концертмейстером).^[7] З 2017 року є членом Спілки театральних діячів Росії, очолюваного народним артистом РФ Олександром Калягіним.

Особисте життя

Перший чоловік — Олег (шлюб у 1978—1980 роках)^[2]
- Дочка Надія Ігорівна Шведова-Демаріна (нар.. 1978), одружилась у серпні 2001 року у Гагаринському ЗАГСі м. Москви.^[7]
Другий чоловік Ігор Борисович Демарін^[8] (нар.. 22 жовтня 1959) (у шлюбі з 1985 по 1993) — композитор і співак, товаришують і співпрацюють і зараз.
Третій чоловік (громадянський шлюб) — Станіслав Родіонов (разом у 2004—2010 роках)^[2].

Антиукраїнська діяльність

Під час російського окупаційного вторгнення до України в 2022 публічно підтримала збройну агресію, 21 грудня 2022 року на своїх інтернет-ресурсах публічно анонсувала та взяла участь як ведуча у концерті-зборі допомоги окупаційним військам.^[9]^[10]

Творчість

2010 — авторка музики до гімну «Фестивалю вагітних» в Москві — пісні «Люблю навсегда» на вірші С. Джигурди, А. Шведова
2011 — авторка музики до пісні «Победа наша» на вірші Миколи Бандуріна, яка вперше прозвучала в авторському виконанні в концерті на Красній Площі в День міста Москви, зйомка телеканалу ТВЦ (Москва)
2012 — написала і виконала пісню «Отпусти» для кінофільму «Відображення», в головній ролі Ольга Погодіна (продюсер кінострічки)
автор багатьох інших пісень.

Ролі в театрі

1982 в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франко: виконувала роль Тетяни у виставі «Дикий Ангел»
1983−1986: виконувала ролі у виставах «Сірано де Бержерак», «За двома зайцями», «Сватання на Гончарівці», «Репортаж», «Золоте курча» (Київський молодіжний театр).
1989−1990: Карен в мюзиклі «Серенада Сонячної Долини», Мишу в мюзиклі «День народження кота Леопольда» (Київський театр естради)
2003—2005 — в антрепризі «Російська школа» Ольги Глубокової зіграла головну роль Мертл у виставі «Королева Голлівуду» за п'єсою Теннессі Вільямса «Царство земне».
2015—2019 роки — в Московському драматичному театрі під керівництвом Армена Джигарханяна була зайнята в спектаклях «Театр. Вічна любов» і «Святе полум'я вічного вогню» реж. Ю. Клепікова, «Дванадцять місяців» (С. Маршака) і «Новорічна пригода» реж. Л. Крупіної. Прем'єра сезону 2016 — мюзикл «Біла ворона» (Ю. Рибчинського та Г. Татарченко) реж. Д. Дмитрієва — роль Столітньої війни і музичний постановник. Прем'єра сезону 2017 — «Душа зберігає», авторська моновистава Ірини Шведової з поезією Миколи Рубцова (автор пісень О. Морозов, реж. Ю. Клепіков). Прем'єра сезону 2017 — «По-де-віль» за оповіданнями А. П. Чехова (реж. Л. Крупина) — автор музики до вистави і роль Мерчуткіної. Прем'єра сезону 2018 — «Водевіль. Продовження» за оповіданнями А. П. Чехова (реж. Л. Крупина) — автор музики до вистави. Прем'єра сезону 2018 — «Веселе серце», новорічна казка Р. Сорокіна в постановці реж. А. Крупника — автор музики до вистави.^[7]

Дискографія

Сольний альбом «Ведьма»:
- 1993 — вінілова платівка «Ведьма» (фірма граммзапису «Апрелівка-саунд»);
- 1994 — аудіокасета «Ведьма» («Апрелівка-саунд»);
- 1995 — компакт-диск «Ведьма» («Аніма-вокс»).
Відеозбірка «Америка-разлучница»" (1999)
Збірка «Белый вальс» (1997)
Альбом «Говорила мама» з духовим оркестром МВС Росії (2004)
Альбом «Над городом» з групою «Старе вино в новій пляшці» (2006)
Альбом «Парижский шарманщик» з ансамблем «Старгород» (2009)
Збірник «Уроки пения» — 25 років на естраді (2011)
Альбом «Синий платочек» — пісні К. Шульженко (2014)
Збірка «Белая ворона» — 30 років на естраді — 40 найкращих пісень (2016)
Альбом «Вселенная Высоцкого» — пісні Володимира Висоцького з ансамблем солістів «Старгород» (2019)

Нагороди та премії

1986 — дипломант IV Українського конкурсу артистів естради (вокал)
1990 — лауреат Всесоюзного телевізійного фестивалю «Пісня-90» з піснею «Белый вальс»
1991 — лауреат Всесоюзного телевізійного фестивалю «Пісня-91» з піснею «Америка-разлучница»
Премія Гран-Прі на телевізійному конкурсі «Шлягер-92» (Санкт-Петербург) з піснею «Америка-разлучница»
1995 — лауреат Всесоюзного телевізійного фестивалю «Пісня-95» з піснею «Хочу в круиз»
1996 — Почесна грамота Президента Російської Федерації Б. М. Єльцина за участь в концертах для російських військ під час бойових дій у Чечні.
2000 — Подяка Верховного головнокомандуючого Збройними силами Російської Федерації за самовідданість і мужність, проявлені при захисті Вітчизни.
Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
Звання «Добрий Ангел Миру» і медаль «За служіння мистецтву» — товариство «Меценати XX сторіччя» (пам'ятна плита в Маріїнському парку слави меценатів міста Москви)
Премія Фонду Віктора Розова «ЗОЛОТА РОЗА» за досягнення в галузі театрального мистецтва (2009)
Медаль «У пам'ять 25-річчя закінчення бойових дій в Афганістані»
Медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні»
Інші громадські нагороди

Цікаві факти

Пісня у виконанні Ірини Шведової «Америка-разлучниця» використана у фільмі «Мусульманин» (реж. Володимир Хотиненко, 1995).
З 2002 року Ірина Шведова здійснює режисерські постановки музичних вистав у Центрі дитячої театральної творчості «СИНІЙ ПТАХ» м. Подольськ (художній керівник — заслужений працівник культури Московській області Ірина Петрова). Поставлені вистави: «Дюймовочка», «Русалочка», «Останній ветеран», «Казка про мертву царівну і сім богатирів», «Кентервільський привид», «Алі-Баба і сорок розбійників».
З 2010 року Ірина знімається в кіно і серіалах як актриса: фільм «Відображення» (проект Олексія Піманова і Ольги Погодиной на Першому телеканалі), серіал «До суду» і «Справа лікарів» (НТВ, реж. Казбек Меретуков), проект «Не бреши мені» (РЕН ТВ) та ін.
У 2011 році Ірина Шведова займалася проектом «Виставка художника Анатолія Шинкарчука» (в галереї мистецтв Зураба Церетелі, в Українському культурному центрі на Арбаті, у Виставковому залі м. Подольська Московської області, в музеї наївного мистецтва тощо) як продюсерка.

8 квітня 2017 року — відбувся бенефіс Ірини Шведової в Кремлі (дипломатичний зал) «30 років на естраді» за участю народного артиста Росії Левона Оганезова, заслужених артистів Росії Валерія Сьоміна і Фелікса Царікати, Заслуженого артиста України Анатолія Рикунова, письменника Олександра Павлова, телеведучого Володимира Глазунова.
26 квітня 2018 року — в конференцзалі Адміністрації Президента відбулася програма «Листи з фронту», присвячена Дню Перемоги у Другій світовій війні (за участю оркестру Нацгвардії Російської Федерації, дитячих творчих колективів м. Москви, заслуженого артиста Російської Федерації Валерія Сьоміна та інших), в якій Ірина Шведова виступила режисером, сценаристом і ведучою.
25 січня 2019 року — у Будинку Володимира Висоцького на Таганці, в рамках проекту «Планета Висоцького» відбулася презентація диска Ірини Шведової та ансамблю «Старгород» — в день відкриття нової експозиції музею.^[1]