Шведова Ірина Ігорівна
Ірина Ігорівна Шведова-Демаріна (сценічне ім'я Ірина Шведова) (нар.. 28 квітня 1959 року, Кишинів, Молдавська РСР) — російська співачка, відома насамперед за піснями «Белый вальс» («Афганский вальс») та «Америка-разлучница», актриса театру і кіно, музикант, композитор, автор пісень, режисер естрадних номерів і програм, музичних вистав, викладачка сценічного мистецтва. БіографіяНародилася в Кишиневі 28 квітня 1959 року, де прожила перші три роки, після чого сім'я повернулася на батьківщину, в Київ. Батько — Василь Якович Третяк (1926—1989), драматичний тенор, соліст Українського театру опери та балету ім. Тараса Шевченка, народний артист СРСР, похований на Байковому кладовищі в Києві. Мати — Людмила Станіславівна Томашевська (1935−2011), актриса Київського українського драмтеатру ім. Івана Франка, похована на Матвіївському кладовищі міського округу Подольськ Московської області.[1] Ірина носить прізвище вітчима — письменника Ігоря Олександровича Шведова (1924—2001), заслуженого діяча мистецтв та народного артиста України, похований на Байковому кладовищі в Києві.[2] З 6 років Ірина займалася музикою, англійською мовою і класичними танцями. А в 1968 році почала відвідувати студію юних дикторів на Українському радіо і з естрадно-симфонічним оркестром українського радіо і телебачення виконала в дитячій опереті Володимира Шаповаленка «Королева Зубна Щітка» свою першу серйозну вокальну партію — головну партію Маші. Партнерами Ірини по радіоспектаклю були народний артист України Микола Яковченко, народна артистка України Поліна Нятко. У 1969—1973 роках навчалася в студії образотворчого мистецтва (педагог Валентина Олексіївна Коробкова). У 1974 році закінчила музичну школу № 5 (клас фортепіано Тетяни Костянтинівни Прокопюк), де вже почала складати пісні, з яких три були записані на радіо в 1977 році (виконувала і акомпанувала сама Ірина). З 1974 по 1980 рік займалася бальними танцями в ансамблі «Ритм» Жовтневого палацу культури (керівник — Валерій Миколайович Корзинін), беручи участь у міжнародних змаганнях по класу А. Після закінчення школи в 1976 році працювала секретарем-друкаркою, концертмейстером, вела дитячі танцювальні гуртки, грала і співала в естрадному оркестрі Іллі Гасса Київського об'єднання музичних ансамблів. Закінчила факультет етики та естетики університету марксизму-ленінізму при Київському міськкомі Компартії України у 1976—1978, отримала диплом з відзнакою.[2] У 1979 році вона вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, який закінчила у 1983 році (курс Михайла Михайловича Карасьова). Диплом захищала на сцені Київського українського драмтеатру ім. Івана Франка у виставі «Дикий Ангел» (роль Тані), який ставив відомий театральний режисер і педагог, лауреат Державної премії СРСР, Володимир Оглоблін. Партнерами Ірини по виставі були народний артист України Богдан Ступка, народний артист України і Росії Валерій Івченко.[3] Після випуску три роки викладала сценічні рухи в рідному інституті, поєднуючи з роботою актриси, концертмейстера і балетмейстера в Київському Молодіжному театрі під керівництвом народного артиста України Віктора Шулакова. Спільно з театральною трупою концертної бригади виступала в травні 1986 року перед учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.[1] В 1986 році стала дипломантом Українського конкурсу артистів естради в місті Хмельницькому, після якого пішла з театру до Кримської філармонії (м. Сімферополь) в ансамбль «Крим» народного артиста СРСР Юрія Богатикова. Виступала співачкою і музиканткою (клавіші), разом з ансамблем побувала в різних регіонах СРСР: на Камчатці і Сахаліні, в Сибіру і Забайкаллі, на Уралі і в Казахстані, в Таджикистані, Азербайджані та інших регіонах СРСР. Почала співпрацювати з відомим продюсером і режисером, заслуженим діячем мистецтв Росії, Едуардом Смольним.[2] У 1988−1989 роках працювала в Київському мюзик-холі під керівництвом Миколи Баранова, а в 1989−1990 — у Київському театрі естради, де зіграла головну роль Карен в мюзиклі «Серенада Сонячної долини» в постановці режисера, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Бегми, і роль Миші в музичній казці «День народження кота Леопольда». У 1990 році стала лауреатом фестивалю «Пісня року» на телекомпанії Останкіно з піснею «Белый вальс», і через рік — з піснею «Америка-разлучница» (автори — композитор Ігор Демарін і поет Юрій Рогоза). У 1992 році завоювала Гран-Прі в Санкт-Петербурзі на конкурсі «Шлягер року» з піснею «Америка-разлучница».[1] З 1990 року живе і працює в Москві. Співпрацює з концертними організаціями, музичними колективами, студіями звукозапису, відомими і початківцями авторами пісень, сценічними майданчиками Москви, Підмосков'я і Росії. У 1994 році відбувся концерт Ірини Шведової та Ігоря Демаріна «Дві людини» (режисер Олександр Ревзін) у Державному центральному концертному залі «Росія», який записали і показали на Першому каналі телебачення Останкіно. У 1996 році відбувся бенефіс Ірини Шведової на сцені Московського театру естради (під керівництвом народного артиста РРФСР Бориса Брунова) «Десять років потому» (режисер — Заслужений артист Росії Олександр Левшин).[1] Свої творчі вечори Ірина постійно проводить в Центральному Будинку працівників мистецтв, в московському Будинку вчених, у Центральному державному музеї Великої Вітчизняної війни, в Центральному будинку Російської Армії їм. М. Фрунзе і Московському центральному Будинку літераторів, на сцені Московського театру «Кураж» під керівництвом Михайла Долоко. Виступає з благодійними концертами для військовослужбовців, співробітників МВС, МНС, охорони здоров'я, ветеранів, дітей-сиріт та інвалідів. Протягом 15 років була членом громадської ради ГУВС Московської області. З 1991 по 1996 рік Шведова чотири рази виїжджала до США, виступала в Нью-Йорку і Сан-Франциско, Бостоні, Лос-Анджелесі, Маямі, Чикаго та Вашингтоні, в тому числі в Організації Об'єднаних Націй.[2] За виступи в Чечні під час бойових дій в 1996 і 2000 роках Ірина Шведова нагороджена Почесною Грамотою Президента Бориса Єльцина і Подякою Президента Володимира Путіна. З 1993 року — член Всеросійської громадської організації ветеранів «Бойове братство». У 2017 році двічі виїжджала з групою артистів до Сирії, де виступала під час бойових дій на авіабазі російських військовослужбовців.[1] Має багато громадських нагород, пам'ятних медалей.[1] З 2002 по 2012 рік у Центрі дитячої театральної творчості «Синій птах» (м. Подольськ)[1][4], поставила шість музичних вистав як режисерка («Русалочка», «Дюймовочка», «Останній ветеран», «Кентервільський привид», «Казка про мертву царівну і сім богатирів», «Алі-Баба і сорок розбійників»). Випустила кілька музичних дисків («Ведьма» 1993, «Белый вальс» 1997, «Говорила мама» 2004, «Над городом» 2006, «Парижский шарманщик» 2009, «Уроки пения» 2011, «Синий платочек» 2014, «Белая ворона — 30 лет на эстраде» 2016, «Вселенная Высоцкого» 2019). Відеозбірка «Америка-розлучница» вийшла у 1999 році.[5] З 2009 по 2015 рік Ірина Шведова зіграла близько 15 ролей в декількох кінофільмах і серіалах («Відображення» — проект Олексія Пиманова на Першому телеканалі, «До суду» і «Справа лікарів» — проекти режисера Казбека Меретукова на НТВ, «Правила маскараду» реж. Олександра Муратова на телеканалі «Росія-1» та ін), і в 2015 році стала членом Союзу кінематографістів Росії, очолюваного народним артистом Росії Микитою Михалковим. Вона бере участь у творчих вечорах в Центральному Будинку кіно та на багатьох кінофестивалях: «Амурська осінь» (м. Благовєщенськ), «Балтійські дебюти» (м. Світлогорськ), «Провінційна Росія» (м. Єйськ), «Липецький вибір» (м. Липецьк), «Край світу» (м. Южно-Сахалінськ) тощо.[2][6] У 2014 році на сцені Московського мюзик-холу з успіхом пройшла прем'єра вистави «Синій платочок» за п'єсою Івана Складчикова, спеціально написаної для Ірини Шведової та історика грамзапису Михайла Куніцина «Я — епоха» — сцени з життя і пісні Клавдії Шульженко. У 2015 році спільно з благодійним фондом Оксани Федорової «Поспішайте робити добро!» та акціонерним комерційним банком «Хованський» випустила книгу і аудіокнигу «Жінки — кавалери Ордена Слави» як літературний та музичний редактор. У 2016 році на сцені Центрального державного музею Великої Вітчизняної війни відбулась презентація книги «Жінки — кавалери Ордена Слави», яка ґрунтується на спогадах Марії Зіновієвни Богомолової (1924—2017) та інших ветеранів війни, в юності пішли на передову зі шкільної лави, в якій Ірина Шведова виступила продюсером, автором сценарію, режисером-постановником і ведучою. В 2018 році за участю зразково-показового оркестру зразково-показового оркестру Нацгвардії Російської Федерації, дитячих колективів та майстрів естради на сцені Адміністрації Президента Росії відбувся тематичний концерт «Листи з фронту», в якому Ірина Шведова виступила продюсером, автором сценарію, режисером-постановником і ведучою. На даний час Шведова активно гастролює з сольними концертами по Росії і за кордоном. Постійно співпрацює з ансамблем солістів «Старгород» (м. Пенза), ансамблем "Творча співдружність музикантів"під керуванням заслуженого артиста Росії Олександра Покідченко (м. Москва), Державним академічним російським концертним оркестром «Боян» під керівництвом народного артиста СРСР і Росії Анатолія Полєтаєва (м. Москва) та іншими музичними колективами. Веде викладацьку та постановочну діяльність і є головою журі конкурсу «Сузір'я дитячих талантів» (м. Москва) https://www.fond-sozvezdie.ru/ [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]. Співпрацює з вокальною студією SK-STARS Олександра Колчака м. Подольську http://sk-stars.ru/ [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] . З 2015 по 2019 рік працювала в Московському драматичному театрі під керівництвом Армена Джигарханяна актрисою та музичним постановником (концертмейстером).[7] З 2017 року є членом Спілки театральних діячів Росії, очолюваного народним артистом РФ Олександром Калягіним. Особисте життя
Антиукраїнська діяльністьПід час російського окупаційного вторгнення до України в 2022 публічно підтримала збройну агресію, 21 грудня 2022 року на своїх інтернет-ресурсах публічно анонсувала та взяла участь як ведуча у концерті-зборі допомоги окупаційним військам.[9][10] Творчість
Ролі в театрі
Дискографія
Нагороди та премії
Цікаві факти
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia