Швець Василь Степанович

Швець Василь Степанович
Народився	17 січня 1918(1918-01-17)  Бориспільський район
Помер	22 лютого 1993(1993-02-22) (75 років)
Поховання	Байкове кладовище
Країна	УНР  Українська Держава  СРСР  Україна
Діяльність	поет, журналіст
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Васи́ль Степа́нович Швець (17 січня 1918(19180117), Іванків — 22 лютого 1993) — український поет, друкувався з 1937 року. Збірка поезій «Добрий ранок, Україно» (1945), «Лірика» (1949), «Неспокійне літо» (1959), «Гостинці» (1978) та багато ін. Зібране вид. «Твори в 2 томах» (1978).

У 1912 році сім'я Швеців із Іванкова виїхала на Алтай та повернулась у 1916 році. Оселилися в невеличкій хатинці на краю села, на вулиці, яку назвали Гусівкою. Тут 17 січня 1918 року народився найменший син Василь. Свою вулицю Василь Степанович згадує у вірші «Гусівка».

Із спогадів родичів Василя Степановича відомо, що сім'я його була багатодітною, батьки мали семеро дітей, але жили не в бідності, були добрими, роботящими людьми. Односельчани їх поважали й шанували. Дід його був волосним писарем. Батько — Степан Федорович був хліборобом, мати — Василина Іванівна, добра щедра жінка. Худорлява, але сильна духом, витривала. Була богомольною, ходила до Київської лаври, на храм. Значно пізніше у вірші «Василино Іванівно, мамо» поет з любов'ю і теплотою згадує матір.

Навчався у Ржищівській педагогічній школі, в Харківському політехнічному технікумі. 1941 року закінчив Київський педінститут.

Підготував до друку свою першу книгу, але вона так і не побачила світ, оскільки під час війни вона згоріла у вогні разом з видавництвом.

Брав участь у німецько-радянській війні. Попервах був артилеристом, після поранення — кореспондентом військових газет. Творчість Василя Швеця, яка стосується теми війни, є основою всього творчого доробку. Навіть у книгах, виданих через 20, 30 років після закінчення війни, поет весь час повертається до фронтових випробувань. У своїх творах він показує патріотизм, самовідданість фронтовиків.

Друкувати поезії почав 1937 року. 1944 року став членом Спілки письменників. Перша збірка поезій «Добрий ранок, Україно!» з'явилася 1945 року. Поет-фронтовик плідно працював у руслі фронтової лірики. Окремими виданнями вийшли такі оригінальні та вибрані твори: «Лірика» (1949), «Схід сонця» та «Світання» (обидві — 1950), «Вірні друзі» (1952), «Веселка» /(1956), «Неспокійне літо» (1959), «Зелена рута» та «Багнет — у землю!» (1960), «Кроки і роки» (1962), «Двобій» (1965), «Межень» (1969), «Живе намисто» (1971), «Віднайдений зошит» (1975), Твори у 2-х томах (1978), «Сподівання» (1984), «Листи в окопи» (Повість у новелах) (1985). Василь Швець відзначений преміями імені Володимира Сосюри (1982) та імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини» (1988).

Величезна кількість його творчого доробку пов'язана з його селом Іванковом, з Бориспільщиною, з людьми, з якими його зводила доля. Це «маленька  Батьківщина» поета. Для поетичної творчості Василя Швеця характерна також ритмо-мелодика його віршів. Як говорять фахівці, багато поезій Швеця дуже мелодійні.

У Василя Швеця, крім віршів, є ще й більше десятка поем. Крім того, останньою з його творчого доробку вийшла книга спогадів під назвою «Тайнопис». Велика частина її присвячена спогадам про Павла Тичину, Максима Рильського, Остапа Вишню та багатьох інших письменників — друзів, з якими Василь Швець був у міцних дружніх стосунках, вони часто полювали на Іванківських болотах та озерах. Саме їм, своїм друзям та колегам, поет присвятив багато поезій із свого творчого доробку.

Земляк і молодший побратим Петро Засенко висловився про Василя Швеця у статті до 90-річчя поета так: «Він — поет від Бога, воїн — з обов'язку. В обох іпостасях зумів себе виразити повноцінно, бо не шукав обхідних доріг, не сповідував подвійних стандартів. У нашій пам'яті він залишається як образ житньопольової приземленої, але небуденної української сталості — хоча, зберегти себе таким в умовах безнаціональної вакханалії було майже неможливо».

Помер на 76-му році життя 22 лютого 1993 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.5″ пн. ш. 30°30′5.25″ сх. д. / 50.417083° пн. ш. 30.5014583° сх. д. / 50.417083; 30.5014583).

На будинку № 2 по вулиці Михайла Коцюбинського у Києві, де жив поет, встановлено меморіальну дошку.

В Іванкові зусиллями Петра Зінченка створено музей Василя Швеця.

У 2008 році в одній зі шкіл Києва відкрито світлицю його імені «Тайнопис».

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Василь Швець [Архівовано 19 грудня 2017 у Wayback Machine.]

• Швець Василь Степанович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 837.