Швидкострільність

Швидкострільність — одна з найважливіших тактико-технічних характеристик зброї, яка визначає її ефективність, через кількість пострілів, котрі можна виконати з даного виду зброї на умовну одиницю часу (зазвичай на 1 хв.); за допомогою якої визначають потужність і дієвість стрільби зброї.

Прагнення збільшити скорострільність стало основною причиною, що викликала появу автоматичної зброї. Згодом практичного значення набула з появою магазинної, самозарядної автоматичної зброї і скорострільних артилерійських систем.

Розрізняють бойову, або практичну, скорострільність і технічну скорострільність.

Бойова скорострільність важлива для здобуття потрібної щільності вогню в бойових умовах, а технічна демонструє технічні можливості конструкції. Зазвичай враховується кількість пострілів на хвилину для стрілецької зброї і малокаліберній артилерії, для надшвидкісної авіаційної артилерії — на секунду, а для середньо- і великокаліберної артилерії — на годину.

Практичною скорострільністю вважається та, яку можливо забезпечити в умовах бою, враховуючи час на підготовку зброї, прицілювання, перезарядження, зміну магазину.

Технічна скорострільність (для автоматичної зброї — темп стрільби) є найбільша скорострільність, що досягається зброєю завдяки її технічним можливостям. Вона виробляється при безперервному вогні без врахування часу на прицілювання і перезарядження. Наприклад, якщо в АК темп стрільби 600 пострілів/хв., то при безперервній стрільбі магазин на 30 набоїв витрачатиметься за 1/20 хв., або 3 с.

Особливого значення скорострільність набуває при стрільбі в найбільш відповідальні і напружені періоди бою, наприклад у ході атак, контратак.

Бойова скорострільність залежить від технічної скорострільності, ступеня навченості стрільця або обслуги, умов стрільби (характеру і розташування цілей, встановленого виду вогню — поодинокий, короткими або довгими чергами, безперервний), стійкості зброї при стрільбі.

Бойова скорострільність завжди менш за технічну. Так, в автоматів, автоматичних гвинтівок та пістолетів-кулеметів технічна скорострільність 400–1000 постр/хв. (бойова 35—100 і більш), в ручних і станкових кулеметів 500–1000 і більш (150–300), в зенітних кулеметів 550–1000 (70—150 і більш), в автоматичних зенітних і авіаційних гармат 200–1000 (120–250), в мінометів 3—30 (1—20), протитанкових гармат 15—20 (7—10), гармат наземної артилерії 6—10 (4—6) тощо. (див.табл.)

Підвищення бойової скорострільності є основним засобом забезпечення високої щільності вогню.

Режим вогню — дійсна швидкість ведення вогню в бою — визначається кількістю пострілів, котрі можна виробити з даної зброї протягом певного проміжку часу без збитку для матеріальної частини зброї, влучності стрільби і заходів безпеки. Режим вогню завжди менше бойовий скорострільності.

• Виктор Мураховский, Семен Федосеев. «Оружие пехоты 97»;
• Радянська військова енциклопедія. РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 374. — ISBN 00101-150. (рос.)

• Скорострельность огнестрельного оружия [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]

• Траєкторія
• Ствол (зброя)
• Історія вогнепальної зброї
• Гранатомет
• Гладкоствольна зброя