Шворак Адам Павлович
Шворак Адам Павлович (1921, Сушибаба — 1996, Любитів) — радянський військовий періоду Другої Світової Війни, будівельник, дояр, вапняр. Біографія
Народився Шворак Адам Павлович в 1921 р. в с. Сушибаба Турійського району, а в 1926 році його батьки переїхали в село Любитів, де почали працювати на панській землі. Адам Павлович закінчив 5 класів польської школи. Весною 1944 році, коли йому виповнилось 23 роки, був призваний в ряди Червоної Армії. Довгими були його бойові дороги. Пройшовши підготовку в м. Луга, Ленінградської області, він потрапив на Ленінградський фронт, в артилерію. Служив,також, у 1229 Гаубічному полку 18-ої окремої дивізії. Брав участь у боях Естонії, біля міст Нарва, Тарту, у Фінській затоці, у взятті Талліна. За це його було нагороджено медаллю «За відвагу». Після цих запеклих боїв потрапив в Польщу, в дивізію, яка входила в І і ІІ Білоруський фронт. Відбувся прорив оборони ворога біля м. Сиротськ і річки Нарів. Після великого прориву оборони противника 14 січня 1945 року, наші війська пішли з боями в Східну Прусію і Померанію. В березні 1945 р. Адам Павлович одержав подяку за військове командування. Він брав участь у боях за Гдиню, Гданськ і на Одеському плацдармі. Та назавжди залишились у пам'яті ветерана останні дні війни. 16 квітня 1945 року розпочалась грандіозна битва за німецьку столицю. Від пострілів багатьох тисяч гармат, мінометів і «катюш» яскраво освітилась вся приордерська місцевість. Ворог чинив шалений опір, але не зміг утримати своїх рубежів. 21 квітня бої вже велись на вулицях Берліна. Долаючи запеклий опір ворога, радянські війська дедалі ближче просувалися до центру міста. 1 травня 1945 року ми провели в боях без сну і відпочинку. А 2 травня одержали звістку про капітуляцію берлінського гарнізону. Вийшли на вулиці, а на дворі –тиша. Тиша не у сні, а наяву. Тишу довгожданої перемоги я зустрів в Берліні. І так радісно забилось серце у грудях, а в душі — почуття гордості за нашу Радянську Батьківщину, за її вірних синів і дочок, які вистояли, перемогли у нелегкому двобої з фашизмом. Був демобілізований в 1946 році і повернувся в село Любитів. Спочатку працював в кар'єрі с. Воля-Любитівська, пізніше 5 років в вапнярні с. Любитів. Після цього довгий час працював будівельником колгоспу. Більше 10 років Адам Павлович працював доярем в колгоспі. Ще й на пенсії довгий час мав свою групу корів. Адам Павлович — це була людина щира і відкрита, доброзичлива. Охоче розповідав молодому поколінню про ті нелегкі дороги, якими крокували його однолітки у вирі Великої Вітчизняної війни. Нагороди
Примітки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
