Шевченко Валерій Васильович
Шевченко Валерій Васильович (нар. 11 січня 1942, м. Барнаул) — професор, доктор хімічних наук, член-кореспондент НАН України (2006)[1], лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1981 р.), завідувач відділу хімії олігомерів і сітчастих полімерів[2] Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України БіографіяВалерій Васильович Шевченко народився 11 січня 1942 р. у м. Барнаул Алтайського краю (Росія). В 1958 р. після закінчення середньої школи № 8 в м. Кривому Розі В. В. Шевченко вступив до Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту імені Ф. Б. Дзержинського на факультет технології органічних речовин, який закінчив з відзнакою у 1963 р. за спеціальністю «технологія пластичних мас». Потім вступив до аспірантури Інституту хімії високомолекулярних сполук АН УРСР і з того часу вся його наукова діяльність пов'язана з цим інститутом: молодший науковий співробітник (1966 р.), старший науковий співробітник (1973 р.), завідувач лабораторії синтезу поліуретанів (1980 р.), головний науковий співробітник (1996 р.), завідувач відділу (1998 р.). У 1969 р. В. В. Шевченко в Тартуському державному університеті (Естонія) захистив кандидатську дисертацію ,,Будова і реакційна здатність монопохідних гідразину". В 1988 р. В. В. Шевченко захистив дисертаційну роботу за темою ,,Поліуретануреїлени і поліуретаносемікарбазиди на основі моноалкілгідразинів. Синтез, структура, властивості" і йому був присуджений вчений ступінь доктора хімічних наук. У 2005 р. йому присвоюється вчене звання професора, а в 2006 р. В. В. Шевченко обирається членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «хімія високомолекулярних сполук». Науковий доробокНауковій діяльності В. В. Шевченка притаманна широта інтересів, що охоплює такі області хімії і фізикохімії високомолекулярних сполук як
розробка способів синтезу нових мономерів, олігомерів і полімерів, встановлення особливостей структуроутворення в блоколігомерах і кополімерах та розробка методів їх регулювання, Дослідження об'ємних і поверхневих властивостей полімерів. В. В. Шевченком зроблено значний внесок у розвиток хімії і фізикохімії йон- і металовмісних олігомерів і полімерів, рідиннокристалічних полімерів, електро- і фотоактивних олігомерів і полімерів, йонпровідних полімерних систем, амфіфільних полімерів, здатних до самозбірки, і на цій основі створення еластомерів, адгезивів, герметиків, покриттів для різних, у Т. Ч. екстремальних, умов експлуатації. Спільно з Ю. С. Ліпатовим і А. Є. Файнерманом ним започатковано принципово новий підхід до підвищення поверхневої активності речовин, на основі якого синтезовано новий тип сполук — олігомерні поверхнево-активні речовини біанкерного типу. Наукові інтереси В. В. Шевченка пов'язані з розробкою методів синтезу і функціоналізації високомолекулярних сполук нетрадиційної молекулярної архітектури — реакційноздатних гетероланцюгових гіперрозгалужених і зіркоподібних полімерів, поліедральних олігомерних силсесквіоксанів, дослідженням їх поведінки на міжфазній поверхні, фторовмісних олігомерів і полімерів, а також розробкою і вивченням структури і властивостей наноструктурованих полімерних систем у тому числі йонопровідних мембран для паливних елементів і літієвих джерел струму, вільних плівкових нанотовщинних мембран з нанопорами. Значна увага В. В. Шевченко приділяється синтезу поліфункційних комплесоутворювачів і застосуванню їх у мембранних технологіях, зокрема і для очищення води від радіонуклідів. Останнім часом Шевченко В. В. зі співробітниками розвиває новий напрям полімерної хімії — синтез та фізико-хімія поліфункціональних олігомерних йонних рідин. Результати його фундаментальних досліджень стали основою для створення і впровадження в Україні і республіках колишнього СРСР нових плівкотвірних поліуретанових зв'язуючих і штучних шкір з їх використанням, чутливих до тиску адгезивів і самоклеючих матеріалів на їх основі, рідиннокристалічних еластичних термоіндикаторних плівок для медичної діагностики, полімерних плівкових світлофільтрів, ефективних поверхнево-активних речовин для виробництва пінополіуретанів, фотоемульсій, полімерних композитів, змащувально-охолоджуючих рідин для обробки металів, сплавів, напівпровідників і п'єзоелектриків, молекулярних мастил для мікроелектронних механічних систем тощо. Ряд цих розробок відзначено медалями ВДНГ СРСР і дипломами ВДНГ УРСР. НагородиУ 1995 р. В. В. Шевченку присвоєно звання кращого винахідника НАН України. За роботу «Розробка нових поліуретанових матеріалів, створення технології виробництва та впровадження їх у народне господарство» В. В. Шевченку у 1981 р. була присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки[7]. У 1986—1987 рр. В. В. Шевченко брав активну участь у ліквідації наслідків кастрофи на Чорнобильській АЕС. Його нагороджено Подякою Урядової комісії СРСР і Прип'ятського міськвиконкому. Вибрані наукові публікаціїВ. В. Шевченко — автор понад 630 наукових праць (182 статті (09.04.18) за Scopus[недоступне посилання з листопадаа 2019]), понад 130 авторських свідоцтв СРСР і патентів України і РФ на винаходи. Список патентів Шевченка В. В. з Бази патентів України [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.] Статті
Патенти
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia