Шевченко Григорій Іванович
Шевче́нко Григо́рій Іва́нович (нар. 1781 — пом. 21 березня (2 квітня) 1825)[1] — батько Тараса Григоровича Шевченка. ЖиттєписВлітку 1802 року одружився з моринською дівчиною Катериною Якимівною Бойко. Подружжя мешкало в провулку Могильних у селі Керилівка Звенигородського повіту Київської губернії, у хаті батька Григорія — Івана Шевченка. Тут народилися:
У 1810 році переселилося до села Моринці Звенигородського повіту. У цьому селі жив батько Катерини — Яким Бойко, але родина Шевченків оселилася не в тестя, а окремо, у дворі кріпака Колесника (по вуличному — Копій), садиба якого пустувала, бо самого господаря за непослух панові заслано до Сибіру. Тут народилися діти:
Наприкінці 1815 родина Григорія Шевченка повернулася до Керелівки в хату Івана Шевченка, потім — у хату, куплену в П. Тетерюка; з 1817 родину записано в книгах кирилівської церкви. 1822 року віддав Тараса Шевченка у навчання до дяка Павла Рубана. ![]() Тут народилися діти:
![]() 20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла дружина Катерина. 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Бойко-Терещенко (двоюрідною сестрою Катерини), у якої вже було троє дітей. Від другого шлюбу народилась сестра: Чумакував, а також возив панську пшеницю до Одеси, Києва та інших міст. У мандрівки брав із собою Тараса. Про одну з таких подорожей Шевченко згадав у повісті «Наймичка». Пізньої осені 1824 року в непогоду він застудився в дорозі, занедужав. Коли його привезли до Керелівки, геть зліг. Перед смертю батько залишив відоме передбачення: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його мов наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».[2] Господарювання в домі доручив старшому синові Микиті. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia