Шевчук Василь Петрович
Шевчук Василь Петрович (31 січня 1933, с. Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, УРСР — 9 грудня 2024[1]) — доктор історичних наук (1975), професор (1976), науковець, педагог, фахівець у галузі історії. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1986 р. БіографіяНародився в селянській родині, батько загинув на фронті німецько-радянської війни. Після закінчення Глухівецької середньої школи, у 1951 році вступив на історичний факультет Вінницького педагогічного інституту імені М. Островського. У 1955 році закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського. У 1955 році працював учителем Сестринівської середньої школи Козятинського району Вінницької області. З 1955 до 1958 року служив у Військово-морському флоті СРСР. Член КПРС з 1956 року. Після демобілізації працював лаборантом кафедри марксизму-ленінізму Вінницького медичного інституту. У 1960—1963 роках навчався в аспірантурі кафедри історії КПРС історичного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. 1963 року захистив кандидатську дисертацію. З 1963 по 1975 рік працював асистентом, доцентом, професором кафедри історії КПРС Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1976 році обійняв посаду професора історичного факультету університету. Захистив у 1975 році докторську дисертацію[2]. З 1976 по 1983 рік працював секретарем партійного комітету КПУ Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1983 року — завідувач кафедри історії КПРС для гуманітарних факультетів, у 1990–1995 роках завідував кафедрою політичної історії, потім — кафедрою історії для гуманітарних факультетів цього університету[2][3]. З 1998 року — професор кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету. З 2003 року — працював на кафедрі інформаційно-пропагандистського забезпечення та військової журналістики гуманітарного факультету Національної академії оборони України. Читав лекції для студентів та викладачів Лейпцизького університету (НДР) та університету Санта-Клара (Куба)[2]. Входив до складу комісії Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, що займалася координацією наукової діяльності вузів країни. У 1993 році входив до складу секції суспільних наук за рішенням Президії Комітету з присудження Державних премій України у галузі науки і техніки[2]. З 2014 року і до останніх днів життя обіймав посаду головного наукового співробітника науково-дослідного центру воєнної історії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Похований 12 грудня 2024 року на Лісовому цвинтарі в Києві. Наукова школаПідготував більше 50 кандидатів історичних наук, 10 докторантів. Понад 10 років був головою спецради з захисту кандидатських та докторських дисертацій. З 1993 року і до 2024 року був членом редколегії та головним редактором «Наукових записок з української історії» Університету Григорія Сковороди в Переяславі[2]. Учні:
Основні праціАвтор понад 100-а наукових праць з історії України, українського державотворення, історії політичних партій, робітничого класу України тощо, серед яких[2]:
Нагороди та відзнаки
Виноски
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
