Шевчук Петро Іванович

Петро Іванович Шевчук
Народився	14 липня 1947(1947-07-14)  Рижулинці, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	8 березня 2005(2005-03-08) (57 років)
Поховання	Байкове кладовище
Діяльність	суддя
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1973)
Заклад	Верховний Суд
Нагороди

Петро Іванович Шевчук (14 липня 1947, Рижулинці — 8 березня 2005) — український правознавець, заступник Голови Верховного Суду України (у 1993—2003 роках), суддя вищого кваліфікаційного класу. Перший голова редколегії журналу «Вісник Верховного Суду України». Заслужений юрист України.

Народився 14 липня 1947 року в селі Рижулинцях Хмельницького району Хмельницької області в багатодітній селянській родині. Закінчивши в 1965 році школу із золотою медаллю, Петро за комсомольською путівкою, поїхав у місто Братськ Іркутської області. Працював на будовах слюсарем-монтажником. На громадських засадах працював помічником прокурора.

У 1969 році поступив на юридичний факультет до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Як юрист почав працювати у 1975 році, після служби в армії. Він був обраний народним суддею Подільського районного народного суду міста Києва. Із 1977 року був суддею Київського міського суду.

У 1982 році призначений головою Дніпровського районного народного суду міста Києва. Протягом 1984—1987 років обіймав посаду заступника голови Київського міського суду. У 1990 році був призначений завідувачем відділу з питань звернень громадян Секретаріату Верховної Ради Української РСР, а в 1993 року — заступником Міністра юстиції України. У жовтні 1993 року його обрали заступником Голови Верховного Суду України і затвердили головою Судової колегії (пізніше — Судової палати) у цивільних справах Верховного Суду України.

П. І. Шевчук входив до складу Президії Верховного Суду України, брав участь у розробленні законодавчих актів, зокрема законопроєктів про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Кодексу про шлюб та сім'ю, керував робочою групою з підготовки проєкту Цивільного процесуального кодексу, працював у складі Комісії з підготовки змін до Конституції України.

У 2003 році завершив кандидатську дисертацію на тему: «Проблеми реформування цивільного процесуального законодавства України», яку було обговорено на спільному засіданні кафедри правосуддя і кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та рекомендовано до захисту в спеціалізованій вченій раді.

Помер на 58-му році життя 8 березня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.73″ пн. ш. 30°30′4.20″ сх. д. / 50.4174250° пн. ш. 30.5011667° сх. д. / 50.4174250; 30.5011667).

За вагомий внесок у зміцнення законності й правопорядку, високий професіоналізм П. І. Шевчуку в 1997 році було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Його також нагороджено орденами «За заслуги» III (2000)^[1] і II (2002) ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України (2002) та медалями (1982).

• Адміністративне судочинство України^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

• Шевчук П. І. [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.