Шелест Віталій ПетровичВіта́лій Петро́вич Ше́лест (*15 жовтня 1940, Харків — 6 червня 2020[1]) — український фізик, син Петра Шелеста, доктор фізико–математичних наук (1968), професор, член-кореспондент АН УРСР (1969).
ЖиттєписУ 1962 р. закінчив з відзнакою Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка і вступив до аспірантури Інституту фізики НАН України. З 1963 р. продовжив навчання в аспірантурі Лабораторії теоретичної фізики Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна, Росія) Захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання теорії розсіяння в задачі трьох тіл» (1965). З 1966 р. працював заступником директора з наукових питань Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України. Був професором Київського Університету. Після відставки батька з посади 1-го секретаря ЦК КПУ в 1973 році зазнав утисків з боку нового українського політичного керівництва. Був змушений переїхати до Москви. Громадянин Російської Федерації. У 1974—1976 працював у Математичному інституті АН СРСР, у 1976—1982 рр. — заступником директора Всеросійського НДІ фізико-технічних радіовимірювань, з 1982 — у науково-дослідницькому центрі з вивчення властивостей поверхонь і вакууму. Доктор фізико–математичних наук (1968). Професор. Член-кореспондент НАН України (1969). Наукова діяльністьСфера наукових інтересів — ядерна фізика, статистична фізика, квантової метрології. Один з авторів фундаментальних досліджень і розробок у галузі фізики елементарних частинок. Виконав цикл праць, пов'язаних із квантово-механічною і теоретико-польовою задачею трьох тіл (1964—1965), що дало змогу прояснити одне з основних питань теорії елементарних частинок ‒ питання про аналітичну структуру багаточастинкових парціальних амплітуд розсіювання елементарних частинок. Разом з колегами ввів рівняння, що описують сильновзаємодійні елементарні частинки на основі уявлень про кварки, і запропонував релятивістську інваріантну кваркову модель сильновзаємодійних елементарних частинок, відому зараз як модель ефективних кварків. Досліджував зв'язки між різними структурними моделями, між структурними моделями і моделями взаємодії гадронів, зокрема партонними моделями. Основні праці
Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia