Шелковий Петро Іванович

Шелковий Петро Іванович
Шелковий Петро Іванович
Народився	26 грудня 1890; село Мар'янівка Полтавської губернії, тепер Полтавської області
Помер	25 листопада 1967 (76 років); місто Луганськ
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Всесоюзна промислова академіяd
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Петро Іванович Шелковий (Шовковий) (26 грудня 1890(18901226), село Мар'янівка Полтавської губернії, тепер Полтавської області — 25 листопада 1967, місто Луганськ) — український радянський діяч, директор Ворошиловградського патронно-верстатобудівного заводу № 60, почесний громадянин міста Луганська. Кандидат у члени Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Життєпис

Народився в багатодітній родині сільського вчителя. Закінчив початкову школу в місті Краматорську. Трудову діяльність розпочав учнем ливарника Краматорського машинобудівного заводу.

Служив у Преображенському полку російської імператорської армії у Санкт-Петербурзі.

Після завершення служби повернувся у Краматорськ, але згодом переїхав до Луганська, де працював спершу на паровозобудівному заводі Гартмана, а з 1914 року — на Луганському казенному патронному заводі. За участь у страйку в 1916 році звільнений із заводу та направлений на фронт. Учасник Першої світової війни.

Член РСДРП(б) з вересня 1917 року.

У 1917 році повернувся до Луганська. Служив червоногвардійцем у бойовій робітничій дружині Олександра Пархоменка, воював проти військ отамана Каледіна та кайзерівських німецьких військ. Брав участь у Громадянській війні в Росії, служив бійцем бронепоїздної колони під Царицином та на Дону.

З 1920-х років знову працював на Луганському патронному заводі: очолював профспілку, був комерційним директором.

Освіта вища. З 1928 року навчався в Московській промисловій академії.

У 1930—1932 роках — директор Ульяновського заводу № 3 РРФСР.

У 1932—1941 роках — директор Ворошиловградського патронно-верстатобудівного заводу № 60 імені Леніна. Під час німецько-радянської війни разом із заводом перебував у евакуації у східних районах СРСР.

У 1943—1956 роках — директор Ворошиловградського патронно-верстатобудівного заводу № 60 імені Леніна.

З 1956 року — на пенсії в місті Луганську.