Шельфовий льодовик Бранта

Шельфовий льодовик Бранта; англ. Brunt Ice Shelf
	Шельфовий льодовик Бранта
	75°18′18″ пд. ш. 23°53′1.32″ зх. д. / 75.30500° пд. ш. 23.8837000° зх. д.
Країна	Антарктида
Регіон	Земля Королеви Мод
	Шельфовий льодовик Бранта у Вікісховищі

Шельфовий льодовик Бранта (англ. Brunt Ice Shelf) — шельфовий льодовик на березі Керда у Східно-Антарктичному шельфовому архіпелазі землі Котса. Він розташований у східній частині моря Ведделла між льодовиком Доусона-Лембтона і язиком льодовика Станкомб-Віллс. Його край, що відколюється, відомий окремо як льодовиковий фронт Бранта^[1] і займає площу 6 500 км²^[2].

Шельф був відкритий у березні 1904 року під час Шотландської національної антарктичної експедиції (1902-1904) під керівництвом Вільяма Спіерса Брюса. Учасники експедиції "Витривалість" (1914-1917) британського полярного дослідника Ернеста Шеклтона також бачили його в січні 1915 року.

На шельфовому льодовику був розташований базовий табір експедиції Королівського товариства (1955-1959), який згодом був продовжений як станція Галлей і зараз підтримується Британською антарктичною службою. Комітет з антарктичних топонімів Великої Британії назвав шельфовий льодовик у 1960 році на честь британського метеоролога Девіда Бранта (1886-1965), який ініціював експедицію Королівського товариства у 1955 році^[3].

У лютому 2021 року від решти шельфового льодовика відокремився табличний айсберг площею 1270 км², названий А-74^[4]. Це стало результатом приблизно десятирічного розтріскування, яке простягалося від льодовикових торосів Макдональда до язика льодовика Станкомб Віллс^[5].

У січні 2023 року від шельфового льодовика Бранта відколовся айсберг А-81 площею 1550 км²^[4]^[6]^[7]. Причиною стала тріщина під назвою «Прірва-1» («Chasm-1»), яка повністю розколола льодовик. У Британській Антарктичній службі заявили, що відокремлення айсберга від шельфового льодовика є «частиною природної поведінки льодового шельфу Бранта»^[8].

В травні 2024 року від шельфового льодовика Бранта відколовся айсберг A-83. Після від'єднання айсберг потрапив у пастку щільного морського льоду, але ситуація змінилася, коли лід почав розпадатися. Супутникові знімки з «Landsat 9» продемонстрували маршрут айсберга та його взаємодію з навколишнім середовищем^[9]^[10].