Шемета Дмитро Сергійович

Дмитро Шемета
Дмитро Сергійович Шемета
Дмитро Шемета; Дмитро Сергійович Шемета
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	; м. Запоріжжя
Національність	українець
Псевдо	«Соєр»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Російське вторгнення в Україну (з 2022);
Нагороди та відзнаки

Дмитро́ Сергі́йович Шеме́та — український військовослужбовець, старший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну. Герой України (2024).

Життєпис

Дмитро – колишній працівник підрозділів ДСНС Запоріжжя, працював майстром відділення газодимозахисту та пожежним-рятувальником. Працював за кордоном, але негайно повернувся додому після 24 лютого 2022 року. На початку російського вторгнення в Україну — військовослужбовець 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України.

У лютому 2024 року на чолі розвідувальної групи виявив ворожу ДРГ і не дав окупантам прорвати українські позиції. Особисто знищував загарбників та їхню техніку, попри щільні обстріли стримував ворожі наступи^[1].

У квітні того ж року разом із підлеглим, солдатом Олександром Федоровським не допустив прориву позицій і, ризикуючи життям, знищив ворожі штурмові групи.

Дмитру та Олександру належало зайняти важливу позицію на підступах до села Старомайорського Донецької області: маленький окоп із норою-укриттям, маленька крапка на штабній мапі. Але тримати її було дуже важливо, щоб не дати піхоті рашистів зайти з флангу у тил. Завдання виявилося непростим – кілька разів вони потрапляли під обстріл з мінометів та гармат, ховалися від FPV-дронів рашистів, але таки дістались позиції.

Уже в першу добу «Соєр» та «Фан» відбили атаку кількох невеликих груп росіян. Зустрівши спротив, рашисти почали «прасувати» гвардійців всім чим могли – ствольною артилерією, мінометами, пострілами зі станкового протитанкового гранатомета. Те саме тривало і на другу, і на третю добу. Планувалося, що за три дні Дмитра та Олександра мають змінити, але обстановка склалася так, що вийти чи зайти на позицію було просто неможливо – надто інтенсивний вогонь вели окупанти, надто велику увагу прикували до себе двоє відчайдушних гвардійців. Залишалося тільки одне – триматися за будь-яку ціну.

Рятувало те, що був зв’язок. Коли по радіостанції лунала команда «До бою!», «Соєр» та «Фан» зустрічали піхоту противника автоматними чергами, змушуючи ворога залягти. Після цього окупантів накривала наша «арта» чи дрони. Саме дронами «Соєру» та «Фану» доставлялися вода, їжа, цигарки, боєприпаси. І так протягом 18 діб, аж до 3 травня, коли Шемета та Федоровський отримали наказ на відхід.

За словами «Фана», ті 18 днів були найтяжчими у його житті – справжнім пеклом. Він важко згадує якісь подробиці, адже все злилося у «кашу» зі штурмів росіян, обстрілів, від яких дрижала земля, постійного чергування біля радіостанції.

Поки Шемета та Федоровський тримали оборону, командування планувало їхній вихід із позиції. За допомогою «пташки» гвардійцям передали спеціальні плащі, які вночі значно зменшили їхню помітність для тепловізорів.

Уночі 3 травня «Соєр» і «Фан» отримали наказ на відхід. Одягнувши накидки, вони вирушили до своїх. Ворожий БПЛА здійснив скид, і «Фана» поранило в ноги. Дмитру також уламки влучили в ногу, але він міг рухатися. «Соєр» наклав товаришу турнікет і рушив далі, відволікаючи на себе увагу ворога, а «Фан» залишився лежати, загорнутий в антитепловізійну накидку.

Молодший лейтенант Шемета зумів дістатися своїх і викликати допомогу, хоча дорогою дістав друге поранення. солдат Федоровський втратив багато крові, кілька разів втрачав свідомість і пролежав так кілька годин. Його врятували наші пілоти, які виявили побратима з повітря за допомогою «пташки». До місця, де перебував поранений, вирушили двоє гвардійців на багі, які евакували «Фана» та передали його медикам…

31 січня 2025 року у Маріїнському палаці Президент України Володимир Зеленський вручив старшому лейтенанту Дмитру Шеметі орден «Золота Зірка»^[1].

Нагороди

Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (30 вересня 2024) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[2].