Шепітько Ганна Семенівна

Шепітько Ганна Семенівна
Народилася	25 серпня 1943(1943-08-25) або 1943[1]  Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Померла	2020  Україна
Країна	Україна
Діяльність	поетеса, письменниця, викладачка університету
Alma mater	філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1969)
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара і Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка
Членство	Національна спілка письменників України і Національна спілка театральних діячів України

Ганна Семенівна Шепітько (25 серпня 1943, Губиниха, Дніпропетровська область — 1 червня^[2] 2020, Дніпро^[3], Україна) — українська поетеса та письменниця; кандидат філософських наук. Авторка низки наукових праць і поетичних збірок. Член Національної спілки письменників та Спілки театральних діячів України. Лауреат літературної премії ім. В. Підмогильного^[4].

У 1969 році закінчила Київський університет. Працювала викладачем у Львівському університеті. Викладала тут філософію.^[5][6]

У 1977 році захистила кандидатську дисертацію і вже за два роки була обрана на посаду доцента кафедри філософії.^[5]

У 1984 року переїздить до Дніпропетровська. Тут працює спочатку в університеті, а згодом у театрі ім. Т. Шевченка. Обіймала посаду заступника головного режисера з літературної частини та репертуару.^[5]

Паралельно з викладацькою, науковою а також пізнішою театральною роботою писала вірші. Перша книга поетеси «Весняні сходи» вийшла друком у 1971 року. Пізніше були наступні: «Моя весна» (1980, Львів), «Відкриття» (1988, Львів), «Час говорить» (1991, Дніпропетровськ), «Обпалена зірка» (1992, Дніпропетровськ), «Вічне» (1993, Дніпропетровськ), «Спалах пам'яті» (1998, Дніпропетровськ), «Цветы тревоги» (2000, Дніпропетровськ), «Самарська веселка» (2001, Дніпропетровськ), «Тягар усміхненої долі» (2005, Дніпропетровськ), «Сонячні мелодії» (2007, Дніпропетровськ), збірки пісень «Співоча гілочка» (у співавторстві). Співавтор книги «Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров'я (1883—2008)» (2009, Дніпропетровськ).^[6]

• Ганна Шепітько // Письменники України: Довідник, 1996. — С. 340
• Ганна Шепітько // Бог не під силу хреста не дає: Поетичне Придніпров'я: есе / Віктор Савченко. — Д.: Січ, 1999. — С. 41.
• Ганна Шепітько [Архівовано 30 січня 2021 у Wayback Machine.] / Твори письменників України // Художня література. Критика. Літературознавство (2002). — К., 2003. — С. 45
• Філософські аспекти поезії Ганни Шепітько / Н. Мисливець // Слово про літературу та письменників Придніпров'я: Нариси та есеї. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005. — С. 286—290
• Співуча гілочка (Про нову книгу Ганни Шепітько «Співуча гілочка») / Л. Степовичка // Зоря. — 2003
• Поезія філософа: Про Ганну Шепітько — письменницю-землячку, якій виповнилось 60 років / В. Плужник // Вісті Придніпров'я. — 2003.

Це незавершена стаття про поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.