Шеремета Петро Михайлович
Петро Михайлович Шеремета (22 січня 1897, с. Пуків, Австро-Угорщина, нині Івано-Франківського району Івано-Франківської області — 11 листопада 1922, м. Чортків, Польща, нині Тернопільської області) — український діяч молодіжного і національно-визвольного руху. Четар УСС і УГА, воював на Тернопільщині. Після відступу УГА за Збруч — в об'єднаній українській армії. Член керівника пластового органу в УНР — Голова Пластової Ради у м. Кам'янець-Подільський (1920, нині Хмельницької области). У січні 1920 року перейшов на бік Червоної армії і у складі 44-ї стрілецької дивізії брали участь у боях проти військ Польщі. Був командиром більшовицького диверсійного загону «Червона дванадцятка», сформованого з колишніх вояків 1-ї бригади УСС Української Галицької армії. Його заступниками були Степан Мельничук та Іван Цепко. Наприкінці жовтня 1922 року під час бою в с. Голігради загинув Іван Цепко, а Петро Шеремета потрапив у полон. Рештки групи на чолі з Степаном Мельничуком були оточені поблизу м. Заліщики й після бою потрапили в полон. За вироком польського військового суду в місті Чортків 11 листопада 1922 року було страчено Петра Шеремету та Степана Мельничука. Вшанування пам'ятіНа честь Петра Шеремети названа вулиця у Чорткові[1]. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia