Шерстюк Григорій Пилипович

Шерстюк Григорій Пилипович
Народився	8 грудня 1882(1882-12-08)  Машівський район, Україна
Помер	19 листопада 1911(1911-11-19) (28 років)
Діяльність	журналіст
Роботи у Вікіджерелах

Григо́рій Пили́пович Шерстю́к (* 26 листопада (8 грудня) 1882(18821208), село Новий Тагамлик, нині Машівського району Полтавської області — † 6 (19) листопада 1911, або 24 жовтня (6 листопада) 1911 року^[1]) — український мовознавець, педагог, журналіст, видавець, громадський діяч.

Родом із Нового Тагамлика біля Полтави. 1904 року закінчив учительську семінарію в місті Новий Буг (нині Миколаївської області). Під час навчання він створив гурток, в якому однодумці вивчали історію та літературу, водночас поширювали книжки українською мовою серед місцевого населення. Також члени об’єднання випускали рукописний журнал, куди входили їхні дебютні літературні твори. У 1904-му Шерстюк, закінчивши навчання, повернувся на Полтавщину. Спочатку вчителював у земській школі села Наталівка, згодом у селі Мала Перещепина.^[2]

Був одним з ініціаторів (разом з Б. Грінченком та ін.) створення Всеукраїнської учительської спілки (ВУУС) — професійної української організації вчителів і діячів народної освіти.^[3]

1905 року, за участь у масових демонстраціях, Шерстюк був заарештований. За ґратами пробув недовго, його взяли на поруки та до суду відпустили на волю. Григорій подався в Донецьк на Лідіївські шахти, де продовжив викладацьку діяльність. Проте за два місяці керівництво штольні довідалося про арешт вчителя й змусило покинути копальню. Після суду провів рік у Лук’янівській в'язниці.

Засновник першого українського педагогічного видавництва «Український вчитель», засновник та редактор першого українського педагогічного журналу «Світло». Співробітник періодичних видань «Рідний край» і «Рада» .

Автор науково-популярних книг для дітей, педагогічних статей тощо.

Автор підручників з української мови для шкіл:

• «(Коротка) Українська граматика» (для школи, частина 1; 1907, 1912, 1917),
• частина 2 — «Складня» (1909, 1917).

Важка недуга (туберкульоз кісток), навантаження, що в багато разів перевищувало дозволене лікарями, другий арешт у 1909 р. (запізніле відлуння подій 1905 – 1906 рр.) та повторне майже річне перебування у в’язниці підірвали його здоров’я. (Між іншим, саме під час цього ув’язнення у Григорія Пилиповича виникла думка умовити С. О. Єфремова взятися до написання тепер широковідомої «Історії українського письменства», яка вперше побачила світ у 1911 р. саме у видавництві «Український учитель»)^[4].

Запізнілі медичні заходи вже не могли допомогти. 24 жовтня 1911 р. (6 листопада) Г. П. Шерстюк помер в університетській клініці Олександрівської лікарні.

Похований на Новому Байковому цвинтарі (перший ряд дільниці № 9) неподалік від Бориса Дмитровича Грінченка. На пам’ятнику карбовані слова:

«Прямуючи до світла, ніс «Світло» незрячим і, йдучи шляхом тернистим, зберіг ніжність і лагідність вдачі й незалежність духа свого, подаючи собою зразок людини-громадянина^[5]».

Дружина - Шерстюк Любов Сергіївна ( ?- вересень 1914) - редакторка часопису "Світло".

Стояла у витоків Українського Червоного Хреста. Ця надзвичайно скромна жінка все своє життя присвятила громадським справам. Довгі роки вона працювала на користь українського слова в редакції “Рідного краю”, “Ради”. Заробляючи на життя коректуванням “Ради”, вона без грошей працювала у видавництві “Український учитель” та в конторі педагогічного журналу “Світло”^[6].

“Перед очима стає невеличка постать, любе обличчя з блискучими очима облямоване чорним хвилястим волоссям і вчувається приязний голос: “Чи не треба чого переказати в друкарні, чи в книгарні?”. Марія Грінченко.^[7]

Вона виявила надзвичайно активну діяльність, і передчасну її втрату всі відчули дуже скоро^[6].

1. ↑ СПОГАДИ ТА НЕКРОЛОГИ СУЧАСНИКІВ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ БІОГРАФІЇ ГРИГОРІЯ ШЕРСТЮКА (1882–1911) (PDF).
2. ↑ Тишкевич, Марися (26 листопада 2020). Григорій Шерстюк. Українство було його життям. Український інтерес. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
3. ↑ Григорій Шерстюк педагог, видавець, журналіст | Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.nbuv.gov.ua. Процитовано 5 лютого 2025.
4. ↑ Біографія Г. П. Шерстюка | (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
5. ↑ Єфімова, Валентина (27 листопада 2017). До 135-річчя від дня народження Григорія Шерстюка (1882-1911), українського педагога, громадського діяча, мовознавця, видавця | Педагогічний музей України (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
6. ↑ ^{а б} Людмила СМОЛЯР. “ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ” В ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЯХ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ початку ХХ століття (PDF).
7. ↑ Марія Грінченко. На дружні могили (Пам’яті Надії Кибальчич-Козловської та Любини Шерстюк). // Основа. – 1915. – Кн. 1. – С.105.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 671.
• Поповський А. М. Шерстюк Григорій Пилипович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Ващенко В. С. Перші підручники з української мови // Українська мова в школі. — 1961. — № 5.

• Шерстюк Григорій Пилипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 969-970.