Шефтель Михайло Ісаакович
Михайло Ісаакович Шефтель[1] (Мойсей Ісаакович, 1852, Житомир Волинська губернія — в ніч на 28 квітня 1922, Париж[2]) — присяжний повірений, депутат Державної думи I скликання від Катеринославської губернії. БіографіяЮдейського віросповідання. Закінчив 2-у Київську гімназію. У 1882 закінчив юридичний факультет Петербурзького університету зі ступенем кандидат права[1]. Слухав лекції в університетах Німеччини. У роки студентства примикав до передових суспільно-літературних гуртків; співпрацював в журналі Шелгунова Миколи Васильовича «Справа» в бібліографічному відділі, надрукував в «Російській думці» статті про причини розпаду поземельної громади в Німеччині. З 1892 року переселився в Санкт-Петербург. Став помічником присяжного повіреного Пассовера О. Я. З 12 червня 1887 року присяжний повірений Санкт-Петербурзької судової палати. Присяжний стряпчий при Петроградському комерційному суді. За правничої спеціалізації — цивіліст. НародникСкладався в народовольческом Центральному студентському гуртку, заснованому в Петербурзькому університеті Желябова Андрія Івановича[3]. Після еміграції з початку 1880 керівництва «Чорного переділу» Плеханова Г. В., Дейча Л. Г., Засулич В. І. та інших — на чолі організації встали А. П. Буланов, М. К. Решко, К. Я. Загорський, М. І. Шефтель. Їм вдалося влаштувати нову друкарню в Мінську, розширити зв'язки з робітниками, створити восени 1888 року один «Суспільство робочої каси». ПідприємецьПідприємець, входив до складу Рад акціонерних товариств: «Русский Провіданс», Амурське суспільство пароплавства і торгівлі, Верхнеамурска золотопромислова компанія. Напередодні першої світової війни входив до адміністрації Верхньо-Волзького суспільства залізничних мостів. Громадський діяч
ПолітикЗ 1905 року член партії «Народної Свободи». 14 квітня 1906 обраний в Державну думу I скликання від загального складу вибірників Катеринославських губернських виборчих зборів. Входив до Конституційно-демократичну фракцію. Член комісії для складання аграрної комісії. Підписав законопроєкт «Про цивільну рівність». Виступив з промовою про Білостокський погром. Після розгону Думи10 липня 1906 року у Виборгу підписав «Виборзька відозва» і засуджений за ст. 129, ч. 1, п. П. 51 і 3 Кримінального уложення Російської імперії 1903, засуджений до 3 місяців в'язниці і позбавлений виборчих прав.
Після Лютневої революції, 12-15 серпня 1917 року, брав участь у роботі Державної наради в Москві. Сім'яСин — Яків (Жак або Jacques) (1882—1973[6]), юрист, учасник 1-ї світової війни, георгіївський кавалер, в 1929—1934 професор права Франко-російського інституту, з 1945 генеральний секретар Товариства з реабілітації та перекваліфікації. Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia