Шиманович Олександр Кузьмич

Олександр Шиманович
Особисті дані
Народження	29 лютого 1944(1944-02-29) (81 рік)
	Монголія
Зріст	174 см
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1962–1964  «Молдова» (Кишинів) 53 (4) 1965–1967  ЦСКА (Москва) 42 (6) 1967  СКА (Одеса) 9 (5) 1967–1971  «Чорноморець» (Одеса) 112 (10) 1972  «Таврія» (Сімферополь) 30 (4) 1972–1975  «Зірка» (Тирасполь) ? (4) 1976  СКА (Одеса) 38 (4)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олександр Кузьмич Шиманович (нар. 29 лютого 1944, Монголія) — український радянський футболіст, нападник або півзахисник.

Народився в сім'ї військового. Невдовзі його родина переїхала з Монголії до Одеси. Футболом почав займатися в школі. Опановувати ази футбольної майстерності прожовжив у тренера Юзефа Клацмана на стадіоні «Спартак». За «спартаківців» грав у першості міста протягом п'яти років; його партнерами були Микола Молочков, Юрій Заболотний, Валерій Бокатов та ін.

В 17 з половиною років отримав запрошення від «Молдови», яку очолював Василь Соколов. У першому сезоні грав за дублерів, за основний склад дебютував 10 квітня 1963 року проти мінського «Динамо», замінив нападника Костянтина Цимбалюка^[1][2]. Три роки захищав кольори молодіжної збірної Радянського Союзу. 1964 року одеський СКА був одним з претендентів на вихід у вищу лігу. Молодого гравця призвали на військову службу в армійську команду з рідного міста, але вже через місяць був переведений до Москви. Отримав двокімнатну квартиру, перевіз дружину з якою одружився у Кишиневі.

При Валентині Ніколаєві був повноцінним гравцем основного складу, але з приходом Сергія Шапошникова більшість часу проводив на лаві запасних. У травні 1967 року головним тренером ЦСКА був призначений Всеволод Бобров, який також не бачив перспектив для українського гравця, і Шиманович був переведений назад, до СКА (Одеса). А завершував сезон-67 у складі «Чорноморця», команди вищої ліги.

За «моряків дебютував» у грі з «Пахтакором» 10 вересня, а через два тижні відзначився голом у ворота московського «Спартака», які захищав Володимир Лисицин^[ru][3]. У «Чорноморці» грав під керівництвом Валентина Федорова, Сергія Шапошникова і Миколи Морозова. Його партнерами були Семен Альтман, Олександр Ярчук, Петро Цунін, Олексій Попичко, Віктор Лисенко, Валерій Поркуян та ін. Команда у той час мала два рівноцінних склада, була висока конкуренція. У першості 1968 року «моряки» посіли восьме місце, що вважалося досить пристойним результатом. Того ж року був обраний до списку 33-х кращих футболістів України під другим номером (№ 1 — Володимир Мунтян, № 3 — Пятрас Глодяніс із «Шахтаря»).

1972 року захищав кольори сімферопольської «Таврії», а наступного року повернувся до складу «армійської команди», яка на початку 70-х років базувалася у Тирасполі і називалася «Зірка».

З 1980 року працюв на кафедрах фізичної культури одеських навчальних закладів. З 1997 року — в Одеської національній юридичної академії.

• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1965

Забиті м'ячі у вищій лізі під час виступів за одеський «Чорноморець»:

• Шиманович Олександр // Український футбол (історія та статистика)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Александр Шиманович: «Мы играли не за деньги» [Архівовано 7 листопада 2018 у Wayback Machine.] // ФК «Черноморец» (рос.)
• Шиманович Александр Кузьмич [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Одесский футбол» (рос.)
• Александр Шиманович о московской конюшне, скоростном Татушине с животом, романтике 60-х и уходе Балабанова... [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Шиманович Александр Кузьмич [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.] // История «Таврии» (рос.)