Шипове з'єднання

Шипове з'єднання — з'єднання деталей за допомогою виступу (шипа або чіпа^[1]), що утворений на торцевій чи боковій поверхні однієї деталі, котрий входить у відповідний за формою паз, провушину або гніздо іншої деталі^[2].

Використовується як для постійного, так і для тимчасового сполучення деталей споруд та приладів. Найчастіше шипові з'єднання використовують при виготовленні дерев'яних виробів (вікна, двері, меблі), ливарних форм.

Шип може складати одне ціле з деталлю або виконуватись вставним (у цьому випадку він має назву шкант). З'єднання на круглий вставний шип (шкант) застосовують при складанні ящиків і щитів меблів.

Згідно з ГОСТ 9330—76^[3], шипові з'єднання брусків бувають кутові кінцеві, кутові серединні і кутові ящикові.

Шипи, які проходять наскрізь деталі називаються відкритими (наскрізними), а якщо гніздо не наскрізне, то шип називається глухим. Одинарні і подвійні шипи застосовують для виготовлення вікон і дверей, «ластівчин хвіст» — для виготовлення ящиків, шухляд, тому їх ще називають ящикові з'єднання. Для міцності табуреток і столів застосовують шипи з півпотемком наскрізні і ненаскрізні (глухі).

У машинобудуванні шипом інколи називають цапфу зазвичай циліндричної, конічної або сферичної форми.

• Шпунт (конструктивний елемент)
• Рознімне та нерознімне з'єднання
• Складальний виріб
• Складальний кресленик
• Палець (техніка)

• Шипове з'єднання [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]