Шихани (полігон)

	рос. ЦВХП «Шиханы»
Загальна інформація
	52°05′52″ пн. ш. 47°06′52″ сх. д. / 52.09778° пн. ш. 47.11444° сх. д.
Водойма	Волга
Площа	450 км²

Шихани також відомий як ЦВХП ((рос.) Центральный военно-химический полигон) — військовий полігон в Росії (в/ч 42734^[3]), орієнтований на випробування хімічної зброї. Розташований в Саратовській області поблизу міста Шихани.

Поблизу полігону знаходяться також селища Шихани (Вольск-17) та Шихани-2 (Вольск-18), де знаходяться пов'язані військові частини та різні державні організації, що займались дослідженням і виготовленням хімічної зброї.^[4]

Згідно з заявами міністерства закордонних справ Великобританії, саме тут розроблялась отрута, якою було отруєно Сергія та Юлію Скрипаль у Солсбері у 2018.^[5]^[6]

Історія

Військовий полігон «Шихани» був створений у 1920-х роках, спочатку як танковий. І тільки у 1928 вийшла постанова РВР СРСР про необхідність створення окремого військово-хімічного полігону. Потреба в окремому полігоні була нагальною — активні випробування хімічної зброї проводились в 1920-х Інститутом Хімічної Оборони (ІХО) на полігоні в Кузьмінках, в передмісті Москви^[7]. Проводити випробування хімзброї так близько від міської межі столиці ставало дедалі небезпечнішим, і в 1929 місце для нового полігону було вибране поблизу міста Вольська, серед переваг вибраного полігону розміром 130 км² була можливість проводити випробування в різних умовах, і в лісистій місцевості й на воді.^[8]

Поряд з полігоном існувала хімічна лабораторія, основана у 1926, так званий «об'єкт „Томка“», де проводились спільні радянсько-німецькі дослідження хімічної зброї. Ці дві країни, які опинилися на той момент в міжнародній ізоляції, уклали Рапалльський договір про співпрацю, у тому числі його секретну частину про співробітництво у військовій галузі. Саме в рамках цієї угоди на радянській території було створено об'єкт для спільної розробки та випробування хімічної зброї та засобів захисту від неї.^[2]^[4]^[9]

В 1930 році почались перші випробування хімічної зброї, спочатку іприту, за їх результатами було прийнято рішення розширити полігон до 400 км², виселивши навколишні два села. Проте і цих мір було недостатньо. Випробування хімічної зброї велись з таким нехтуванням необхідних заходів безпеки, що про отруєння цивільного населення навіть доповідали наркому: «ввиду непрекращающихся случаев поражения местного населения при проведении опытов на полигоне…»^[10]^[7]. А в 1934 через помилки при скиданні бомб з великої висоти отруїли 66 людей, в тому числі 61 дитину в сусідньому селі Ключі.^[11]

Випробування активно проводились й на тваринах, і не лише на мишах, наприклад лише за 1932 через полігон пройшло майже 2 тис. собак і 1 тис. кролів^[2]. Випробування 1931—1932 включали стрільбу снарядами та бомбардування бомбами з іпритом і подальші дослідження впливу на місцевість. Наступні роки досліджувалась можливість перетинання зараженої місцевості бійцями без хімзахисту. За результатами було прийняте рішення про необхідність прийняття на озброєння 5-кілограмових авіабомб з іпритовою начинкою. Активну участь у випробуваннях на полігоні брав керівник Військово-хімічного управління РСЧА Яків Фішман.

1936 року полігон в черговий раз розширили, до 450 кв.км, а персонал налічував 670 осіб, не враховуючи військ охорони^[2].

На полігоні базувався особливий мобільний загін № 123 по ліквідації наслідків ядерних аварій, який брав активну участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи^[12].

В 1980-х в СРСР існував ще один полігон для випробування хімічної зброї — в Узбекистані, на плато Устюрт^[7].

Станом на 2016 на території полігону знаходились значні запаси іприту. Ці отруйні речовини давно не використовувались, але їх утилізація є серйозною проблемою, тому МО РФ продовжують витрачати значні кошти на прилади контролю для полігону.^[3]

Станом на 2021 полігон продовжує залишатись місцем тренувань для військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ) Росії.^[13]

Підрозділи

33-й науково-дослідний випробувальний інститут

Докладніше: 33-й центральний науково-дослідний випробувальний інститут МО РФ

Головною науковою організацією з розробки та випробування хімічної зброї в СРСР з 1928 року був московський «Інститут хімічної оборони» (розташовувався на Яузі неподалік Преображенської площі), саме йому належав випробувальний полігон у Кузьминках. У 1930-их ІХО був перейменований в НДХІ РСЧА (рос. НИХИ), а після війни, в 1946 році — в Центральний науково-дослідний військово-технічний інститут (рос. ЦНИВТИ). Наприкінці 1950-х вирішили перевезти його з Москви до Шихан, ближче до полігону. ЦНДВТІ кількома ешелонами переїхав до Саратовської області 1960 року. У 1961 році головний інститут радянської військової хімії був структурно злитий з полігоном і знову, тепер востаннє, змінив назву на 33-й Центральний науково-дослідний випробувальний інститут (рос. ЦНИИИ) МО СРСР, під яким діє в структурі Міноборони Росії по сьогодні^[14]. Він знаходиться у селищі Шихани-2.^[4]

Цивільний інститут технологій органічного синтезу

Цивільний інститут технологій органічного синтезу (рос. Гражданский институт технологии органического синтеза (ГИТОС)) також займався розробкою та виробництвом хімічної зброї^[12], як філіал московського Державного науково-дослідного інституту органічної хімії та технології (рос. ГосНИИОХТ), і теж був переведений на полігон у 1960-х, в селище Шихани-1 (Вольськ-17). Цей науково-дослідний інститут знаходився у віданні міністерств військово-промислового комплексу і КДБ СРСР. Існувала певного роду конкуренція між двома установами. За свідченнями Віла Мірзоянова (вчений-хімік, який розсекретив розробки хімічної зброї, в тому числі сімейство отрут «Новічок»^[15]), саме тут виробляли отруту рицин, яким ймовірно був отруєний в 1978 Георгій Марков, болгарський журналіст і дисидент^[4]

Після гучного скандалу з отруєнням Сергія Скрипаля і ще кількох осіб у Солсбері у 2018 в селищі Шихани збирались знести кілька корпусів інституту технологій органічного синтезу, нібито у зв'язку з закінченням програми розробки хімічної зброї^[16]

1-ша мобільна бригада РХБЗ

Докладніше: 1-ша мобільна бригада радіаційно-хімічно-біологічного захисту (РФ)

1-ша мобільна бригада радіаційно-хімічно-біологічного захисту (в/ч 71432), знаходиться в селищі Шихани-2 (Вольск-18).^[17]

9-й полк радіохімічної розвідки

9-й полк радіохімічної розвідки (рос. 9-й полк радиохимической разведки и засечки), в/ч 29753, знаходиться в селищі Шихани-2 (Вольск-18). З'єднання займається забезпеченням захисту військ, цивільних осіб від радіоактивної, хімічної та біологічної небезпеки.^[18]