Шишкогриб лускатий
Шишкогриб лускатий, лускач (Strobilomyces strobilaceus) — їстівний шапковий гриб. Рідкісний вид, для якого характерне наземне утворення плодових тіл. Занесений до Червоної книги України. Таксономічна належність: Родина Боровикові — Boletaceae[1]. Загальна характеристикаШапинка 4-10 см у діаметрі, сіро-бура до чорно-бурої, з великими черепичасто розміщеними повстистими лусками, по краю із залишками покривала. Трубочки 1-3 см, білуваті, з віком швидко сіріють, до темнокоричневих. Пори великі, кутасті. Спори 9,5-15×8-12 мкм, округло-овальні, кулясті, сітчасторебристі, темно-бурі. Споровий відбиток майже чорний. Ніжка 4-15×1-З см, циліндрична, кольору шапинки, волокнистолуската, щільно-м'ясиста, з кільцем, що швидко зникає. М'якуш білуватий, на зламі червоніє, згодом чорніє, з неприємним землистим запахом. Плодові тіла з'являються у липні-жовтні. Гумусовий сапротроф[2]. ПоширенняЄвразія, Північна Африка, Північна та Центральна Америка. В Україні відомий з Карпат, Закарпаття, Західноукраїнських лісів та Розточчя. Адміністративні регіони: Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Чернівецька області[3]. Місця зростанняЛистяні, хвойні (переважно ялинові) та мішані ліси, на ґрунті чи занурених у ґрунт залишках гнилої деревини. ЧисельністьТрапляється переважно поодинці, спорадично. Причини зміни чисельностіВирубування пралісів, збирання населенням. ВикористанняҐрунтотвірне. Їстівний гриб. Заходи охорониТрапляється на території Карпатського біосферного заповідника та природного заповідника «Розточчя», де охороняється як раритетний представник біорізноманіття. Необхідно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду, відомих поза межами заповідників, та контролювати стан його популяцій. Джерела
Примітки |
Portal di Ensiklopedia Dunia