Шкала Франкеля

Стрибки у воду поряд із ДТП — одна з найчастіших причин хребетно-спинно-мозкової травми серед молодих людей^[1]

Шкала Франкеля або шкала Франкель або шкала Stoke-Mandeville (англ. Frankel scale) — на даний момент дещо застаріла система визначення ступеня пошкодження спинного мозку на основі порушень моторних та чутливих функцій^[2]^[3].

Історія

Шкала була розроблена ще до ІІ світової війни у англійському госпіталі Stoke Mandeville графства Бакінгемшир і з 1969 року популяризована професором Гансом Людевігом Франкелем^[4]. Останній після закінчення медичного вузу працював у цьому госпіталі сімейним лікарем, а потім завдяки Серу Гутману перейшов у Національний центр пошкодження спинного мозку, де з 1966 став лікарем-консультантом^[5].

На даний момент у світі більше використовується шкала пошкодження ASIA (Американська асоціація пошкодження спинного мозку (англ. American Spinal Injury Association) — AIS^[6]^[7]^[8]^[9].

Шкала

Залежно від неврологічного дефіциту у даній шкалі вирізняють такі ступені:^[10]^[11]^[3]

Frankel А	відсутність чутливості та рухів нижче рівня травми (повне пошкодження спинного мозку)
Frankel B	Плегія, але збережена чутливість чи її елементи
Frankel С	Виражений парез (є слабкі рухи), неповне порушення чутливості
Frankel D	Слабкий парез (м'язової сили достатньо для ходьби зі сторонньою допомогою), неповне порушення чутливості
Frankel E	Відсутні чутливі чи рухові порушення (незалежно від рентгенологічної картини пошкодження хребців)