Шкала сонливості Епворта (англ. Epworth Sleepiness Scale, ESS) — це коротка анкета, розроблена доктором Мюрреєм Джонсом у 1991 році в Епвортському шпиталі (Мельбурн, Австралія) для оцінки суб'єктивного рівня денної сонливості дорослих.[1][2] Шкала пропонує респондентам оцінити за чотирибальною шкалою ймовірність засинання у восьми різних ситуаціях, які зазвичай виникають у повсякденному житті.[2]
Історія створення
Шкала сонливості Епворта була розроблена доктором Мюрреєм Джонсом з метою надання простого та ефективного інструменту для скринінгу надмірної денної сонливості.[1] Перша публікація про шкалу відбулася у 1991 році в журналі Sleep .[3] Назва шкали походить від назви шпиталю Епворт, де працював її автор.[1]
Методологія
Шкала сонливості Епворта складається з восьми запитань, кожне з яких описує певну ситуацію.[2] Респондентам пропонується оцінити за шкалою від 0 до 3, наскільки ймовірно вони б заснули в кожній із цих ситуацій:[2]
Високий бал за шкалою Епворта може свідчити про наявність розладу сну або іншого медичного стану, що викликає надмірну денну сонливість.[2] Важливо зазначити, що шкала є суб'єктивним інструментом скринінгу і не є діагностичним тестом.[4]
Застосування
Шкала сонливості Епворта широко використовується в клінічній практиці та наукових дослідженнях для:[2]
Оцінки ефективності лікування розладів сну, таких як синдром обструктивного апное сну.[2]
Дослідження впливу різних факторів (наприклад, медичних станів, ліків, способу життя) на рівень денної сонливості.[2]
Визначення необхідності подальшого, більш детального обстеження сну, наприклад, полісомнографії.[2]
Шкала є простим у використанні та швидким інструментом, що робить її зручною для застосування в різних клінічних умовах.[5]
Переваги
Простота та швидкість: Заповнення шкали триває лише кілька хвилин.[5]
Зручність: Шкалу можна використовувати в будь-яких умовах.[5]
Неінвазивність: Не потребує спеціального обладнання.[5]
Доведена валідність та надійність: Численні дослідження підтвердили валідність та надійність шкали для оцінки денної сонливості.[6]
Обмеження
Суб'єктивність: Результати залежать від самооцінки респондента.[4]
Не є діагностичним інструментом: Високий бал не обов'язково означає наявність конкретного розладу сну.[4]
Може бути менш чутливою до хронічної втоми, ніж до епізодів сонливості.[7]
Шкала сонливості Епворта для дітей та підлітків
Існують адаптовані версії шкали сонливості Епворта для використання у дітей та підлітків, які враховують особливості їхнього способу життя та діяльності.[8]
↑Johns MW (1991-12). A new method for measuring daytime sleepiness: the Epworth Sleepiness Scale. Sleep. 14 (6): 540—5. PMID1798888.
↑ абвChapotot F, Hausser-Hauw C, Maret S (2018-05). Interest of the Epworth Sleepiness Scale in daily practice. Revue Neurologique. 174 (5): 349—354. doi:10.1016/j.neurol.2017.12.005. PMID29428126.
↑Chung F, Pang KP, Khan A (2010-02). Systematic review of the Epworth Sleepiness Scale: psychometric properties and clinical use. Sleep Medicine Reviews. 14 (1): 57—66. doi:10.1016/j.smrv.2009.07.003. PMID19782402.
↑Bloch KE, Hellard ME, Buckle P, Singh B, Thompson CH (2000-03). Comparison of the Epworth Sleepiness Scale with objective measures of sleepiness in a community based sample of young adults. Journal of Sleep Research. 9 (1): 31—4. doi:10.1046/j.1365-2869.2000.00177.x. PMID10735075.
↑Waters KA, Bucks RS, Allen JL, Hardy KA (2003-12). The Epworth Sleepiness Scale for Children (ESS-C). Sleep. 26 (8): 932—7. PMID14700233.
