Школа практичного землеробства
Школа практичного землеробства в Миколаєві - перша у східній Європі. 25 квітня 1790 року її відкрив для селян-переселенців у с. Богоявленське професор Михайло Георгійович (Єгорович) Ліванов[1]. До 1797 р. включно він її очолював та викладав там теорію ведення землеробства. Чотири ад’юнкти (викладачі) закладу: С. Гребницький, Г. Козлов, І. Степанкевич та І. Судаков - забезпечували закріплення знань в учнів на практиці. До того, як почати викладати на Миколаївщині, викладачі пройшли стажування в Англії, де набули досвіду з розведення племінних коней та овець. Для цього, з-поміж іншого, було закладено спеціальне зразкове господарство (економія) або показове дослідне поле, а також парк, аптекарський і фруктовий сади. У них висаджували різноманітні породи дерев з різних країн світу для акліматизації та наступного розведення[2]. Для розведення садів до Миколаєва та Богоявленська (до 1789 р. - Вітовка) завезли 13 450 дерев і кущів різних плодових культур з Єлисаветграда та Новомиргорода. У цій сільськогосподарській школі проводилася і відповідна дослідницька агрономічна робота переважно демонстраційного характеру[3]. Для цього було придбано новітні плуги, борони й інший інвентар. Через посадки лісу досягався найвизначніший результат у боротьбі з численними посухами, яких лише у XVIII ст. відбулося 34. Згодом такий підхід боротьби з вітровою ерозією знайшов широке втілення в Америці через українських переселенців. Усі свої доробки як минулі, так і нові, й особливо - розкриття процесів і джерел живлення рослин, в яких ґрунт є основним або головним фактором, увійшли до останньої фундаментальної праці М. Г. Ліванова «Про землеробство, скотарство і птахівництво», що вийшла друком у 1799 р. у миколаївській друкарні Чорноморського штурманського училища обсягом 300 сторінок. Вона стала одним із перших у країні практичних порадників із питань ґрунтознавства та землеробства. 23 травня 2017 року, біля головного корпусу Миколаївського національного аграрного університету відбулося відкриття пам'ятного знака М. Г. Ліванову. Твори
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia